Туркестанський павутинний кліщ

Туркестанський павутинний кліщ (лат. Tetranychus turkestani) належить до родини павутинних кліщів (Tetranychidae) ряду Acariformes. Це дрібний членистоногий шкідник, розмір самок якого становить близько 0,4–0,6 мм.

Колір дорослих особин залежить від пори року та кормової бази: влітку вони мають зеленувато-жовте забарвлення, а восени, при переході до діапаузи, стають помаранчево-червоними.

Життєвий цикл включає стадії яйця, личинки, протонімфи, дейтонімфи та імаго. У спекотну погоду одне покоління розвивається за 7–12 діб, що забезпечує швидке розмноження.

Зимують запліднені самки в ґрунті, під рештками рослин, у тріщинах кори або серед прикореневих розеток бур'янів. З початком вегетації вони виходять на поверхню.

Висока плодючість самок (до 150 яєць) та здатність швидко заселяти нові ділянки роблять цей вид одним із найнебезпечніших шкідників багатьох технічних та овочевих культур.

Цей вид є поліфагом, що живиться соками багатьох культурних рослин, зокрема бавовнику, огірків, перцю, баклажанів, а також деяких плодових дерев та квіткових культур.

Шкідник локалізується переважно на нижньому боці листків, проколюючи епідерміс та висмоктуючи вміст клітин, що призводить до руйнування хлорофілу та гальмування фотосинтезу.

Окрім виснаження рослин, кліщ впорскує специфічні ферменти, які спричиняють некрози тканин та порушують обмін речовин у всьому організмі рослини.

Масове розмноження кліща на полях бавовнику спричиняє передчасне пожовтіння, опадання листків та різке зниження якості врожаю, що завдає величезних збитків сільському господарству.

Пошкоджені тканини стають вхідними воротами для патогенних грибів та вірусів, що додатково погіршує стан посівів та ускладнює лікування рослин.

Перша активність розпочинається рано навесні при встановленні температур вище 12°C. Найбільш сприятливі умови для швидкого розмноження — суха та спекотна погода (25–35°C).

Пік чисельності популяції спостерігається у липні та серпні. Відносна вологість повітря менше 50% є критичним фактором, що сприяє спалахам масового розмноження.

Зі зменшенням світлового дня восени особини переходять до стану діапаузи та шукають захищені місця для перезимівлі у ґрунті або на бур'янах.

Розселення кліща по полю відбувається за допомогою вітру, що розносить павутинки, на яких тримаються личинки та дорослі кліщі.

Дефіцит вологи у ґрунті послаблює захисні сили культурних рослин, роблячи їх ідеальною мішенню для швидкого колонування павутинним кліщем.

Початковою ознакою є поява на верхньому боці листків дрібних світлих цяток, які згодом зливаються в один суцільний знебарвлений малюнок (мармуровість).

На зворотному боці листків помітна тонка павутина, всередині якої можна побачити колонії кліщів, їхні яйця, порожні шкурки після линьки та екскременти.

При значному ураженні листя стає жовтим, набуває бурого відтінку, поступово сохне і передчасно опадає, що призводить до оголення пагонів.

Спостерігається уповільнення росту вегетативних органів, скручування країв листків та зниження врожайності через зменшення площі фотосинтезуючої поверхні.

Для раннього виявлення слід регулярно оглядати нижню частину листків за допомогою лупи, адже на початкових етапах кліщі майже невидимі для ока.

Захист від шкідника має бути комплексним і поєднувати агротехнічні заходи з використанням біологічних та хімічних препаратів.

Агротехніка передбачає знищення післяжнивних решток, глибоку оранку ґрунту та ретельну боротьбу з бур'янами, на яких кліщ зберігається взимку.

Біологічний метод включає випуск ентомофагів — хижих кліщів роду Phytoseiulus, які ефективно знищують популяції шкідника в закритому ґрунті та на полях.

Хімічний контроль базується на застосуванні акарицидів, причому важливо чергувати препарати з різним механізмом дії, щоб не допустити формування стійких рас.

• Використання акарицидів контактної та системної дії.
• Дотримання режиму поливу для підтримання вологості.
• Видалення бур'янів-резерваторів.
• Контроль чистоти сільськогосподарського інвентарю.