Мураха Tetramorium tonganum

Мураха Tetramorium tonganum належить до родини Formicidae (ряд Hymenoptera). Це дрібний вид, який вирізняється скульптурною поверхнею голови та грудей, а також наявністю пари помітних шипиків на проподеумі.

Робочі особини зазвичай мають забарвлення від жовто-коричневого до темно-бурого кольору. Розмір тіла становить близько 2–3 мм, що робить їх важкопомітними на початкових етапах заселення ділянки.

Вид має високу соціальну активність та здатність формувати гнізда як у ґрунті, так і в рослинних рештках. В умовах сільськогосподарських угідь вони часто використовують порожнини в стеблах або кореневій системі.

Для точної ідентифікації виду фахівці використовують мікроскопічний аналіз будови петіоля та волосистості черевця. Важливо відрізняти їх від місцевих видів, оскільки T. tonganum часто виявляє інвазивні властивості.

Популяції цього виду швидко зростають, створюючи множинні входи до гнізда. Ділянки навколо мурашника часто бувають очищені від рослинності, що є непрямою ознакою активності виду.

Основна шкода від Tetramorium tonganum пов'язана з їхніми симбіотичними відносинами з сисними шкідниками, зокрема попелицями, червцями та щитівками. Мурахи активно захищають колонії цих комах від природних ворогів.

У процесі «випасання» попелиці мурахи сприяють її поширенню на здорові частини рослин. Це призводить до швидкого зараження культурних посадок шкідниками, що висмоктують сік.

Окрім непрямої шкоди, мурахи можуть пошкоджувати ніжні пагони та насіння рослин у пошуках легкодоступних вуглеводів. У деяких випадках вони пошкоджують кору молодих саджанців, що відкриває шлях для грибкових інфекцій.

Культури, найбільш схильні до впливу, включають плодові дерева, декоративні кущі та овочеві культури в теплицях. Пошкодження часто локалізуються у вузлах розгалуження або біля кореневої шийки.

Активність мурах порушує нормальний метаболізм рослин, що веде до деформації листя, в’янення пагонів та суттєвого зниження врожайності.

Пік активності Tetramorium tonganum припадає на теплий період року, коли температура ґрунту та повітря сприяє інтенсивному розвитку розплоду.

Навесні, при прогріванні ґрунту вище 15 градусів Цельсія, розпочинається активне розселення робочих особин. У цей час мурахи починають відновлення гнізд після зимівлі.

Літній період характеризується максимальною чисельністю колонії. У цей час спостерігається інтенсивна взаємодія мурах із попелицями на молодих приростах рослин.

Восени мурахи знижують зовнішню активність, готуючись до зимування в нижніх шарах ґрунту або прихованих укриттях. В опалювальних теплицях цикл може тривати майже цілий рік.

Вологі періоди сприяють збільшенню популяції, оскільки волога необхідна для підтримки мікроклімату в глибині мурашника.

Першою ознакою зараження є наявність характерних доріжок мурах на стеблах рослин, що ведуть до скупчень попелиці. Самі комахи-симбіонти часто густо вкривають нижню сторону листя.

Наявність дрібних насипів землі біля основи стебла або на грядках свідчить про знаходження входу до гнізда. Ґрунт у радіусі 10–20 см навколо може бути злегка ущільнений.

Липкий наліт на листі та стеблах, що називається медвяною росою, є прямим наслідком життєдіяльності попелиці, яку опікують мурахи. Цей наліт стає середовищем для розвитку сажистих грибків.

Спостерігається уповільнення росту рослин та їхній загальний пригнічений стан без видимих механічних пошкоджень. Листя може передчасно жовтіти або скручуватися через діяльність попелиць.

Присутність мурах на суцвіттях часто призводить до їх пошкодження, що негативно позначається на якості плодів. В окремих випадках відзначено пошкодження оцвітини.

Основним методом контролю є обмеження доступу мурах до рослин за допомогою клейових поясів на стовбурах дерев. Це розриває зв'язок мурашника з колоніями попелиці.

Ефективним способом виступає застосування приманочних станцій з інсектицидами сповільненої дії. Робочі особини переносять отруйну речовину в гніздо, знищуючи матку.

Агротехнічні прийоми, такі як регулярне розпушування ґрунту та видалення бур'янів, руйнують поверхневі галереї мурах та позбавляють їх прихистку для колоній попелиці.

У разі масового заселення застосовуються біологічні препарати на основі ентомопатогенних грибів, які безпечні для корисних комах-запилювачів, але згубні для мурах.

• Регулярний моніторинг стану рослин.
• Знищення мурашників шляхом перекопування з наступним внесенням дозволених препаратів.
• Своєчасна боротьба з попелицею та щитівкою.