Теленомус хілоколюс

Теленомус хілоколюс (лат. Telenomus chilocolus) — це корисний вид комах-паразитоїдів, що належить до родини Platygastridae.

Це крихітні перетинчастокрилі наїзники, довжина тіла яких становить близько одного міліметра, що робить їх практично непомітними неозброєним оком.

Вони спеціалізуються на паразитуванні в яйцях лускокрилих шкідників, що дозволяє стримувати чисельність популяцій небезпечних комах.

Морфологічно дорослі особини мають темно-забарвлене тіло та розвинені крила, пристосовані для швидкого пошуку кладок яєць у посівах.

Вид відіграє ключову роль у природній регуляції чисельності комах, що живляться стеблами злакових культур, тому він є об'єктом вивчення в біологічному захисті.

В агрономічному розумінні Telenomus chilocolus не є шкідником у звичному розумінні, оскільки він знищує шкідливі організми, тому його вважають корисною ентомофауною.

Він переважно уражує яйця стеблового метелика Chilo partellus, який завдає значних збитків посівам кукурудзи та сорго.

Завдяки харчуванню личинок наїзника вмістом яйця шкідника, останній гине, не встигаючи завдати шкоди культурній рослині.

Таким чином, цей вид забезпечує природний захист, зменшуючи потребу у використанні хімічних пестицидів на полях.

Роль цього наїзника є неоціненною у зниженні економічних втрат від стеблових шкідників у світовому землеробстві.

Активність теленомуса тісно пов'язана з термінами вильоту та відкладання яєць стебловим метеликом, що зазвичай припадає на літній період.

За сприятливих погодних умов протягом одного сезону може розвиватися кілька поколінь цього паразитоїда.

Зимують дорослі комахи у стані спокою в рослинних залишках, що залишаються на полі після збору врожаю.

Перші особини з'являються навесні, коли температура повітря стає достатньо високою для відновлення їхньої активності.

Найвища чисельність наїзника спостерігається під час масового розмноження шкідника на полях кукурудзи у липні та серпні.

Основним зовнішнім проявом успішної діяльності Telenomus chilocolus є зміна кольору яєць шкідника на темно-коричневий або чорний.

При детальному огляді на кладках яєць можна помітити дрібні отвори, які залишають наїзники, виходячи назовні після завершення розвитку.

Якщо ви бачите багато почорнілих яєць стеблового мотиля, це свідчить про високу ефективність природних ворогів на даній ділянці.

Спеціалісти з біозахисту проводять відбір проб яєць для оцінки відсотка ураження, що допомагає прийняти рішення щодо необхідності додаткових заходів.

Візуально перевірити наявність наїзника можна за допомогою ентомологічного сачка, яким проходять по краю посівів у ранкові години.

Головним заходом підтримки чисельності теленомуса є відмова від застосування інсектицидів широкого спектра дії, особливо у період вильоту наїзника.

Важливо створювати сприятливі умови для виживання корисних комах, залишаючи смуги квітучих дикорослих трав поруч із полем.

Технології мінімального обробітку ґрунту можуть допомогти зберегти місця зимівлі цього корисного ентомофага.

Інтегрована система захисту дозволяє поєднувати біологічний метод із мінімально токсичними препаратами, що не шкодять наїзникам.

• Обмеження хімічних обробок під час цвітіння кукурудзи.
• Збереження нерозораних ділянок поблизу полів для зимівлі.
• Моніторинг біологічного фону перед застосуванням інсектицидів.