Скляниця березова

Скляниця березова Synanthedon scoliaeformis належить до ряду лускокрилих, родини скляниць. Зовні метелик імітує вигляд оси або шершня, що є прикладом мімікрії для захисту від хижаків.

Тіло комахи має характерні прозорі ділянки на крилах, позбавлені лусочок. Розмах крил дорослої особини зазвичай варіюється від 25 до 35 міліметрів.

Черевце метелика темного, майже чорного кольору з вираженими жовтими або помаранчевими поперечними смугами. Вусики у самок і самців мають булавоподібні потовщення на кінцях.

Гусениці шкідника досягають довжини 30 міліметрів, вони білого або жовтуватого кольору з коричневою головою. Личинкова стадія є найбільш небезпечною для здоров'я дерева.

Заляльковування відбувається безпосередньо в деревині, у спеціально пророблених ходах, перед вильотом метелика лялечка частково висувається назовні.

Основною кормовою базою для цього виду є дерева роду береза. Найчастіше уражаються старі, ослаблені дерева або екземпляри з пошкодженнями кори.

Шкідник віддає перевагу березі повислій та березі пухнастій. В умовах садів і парків скляниця може оселятися на декоративних формах цих дерев.

Іноді личинки зустрічаються в деревині вільхи, що розширює коло потенційних господарів паразита. Пошкодження деревини сприяє проникненню вторинних інфекцій.

Активне заселення шкідником призводить до поступового всихання окремих гілок або всієї крони дерева. Сильно пошкоджені рослини стають крихкими й ламаються при вітрі.

Масове розмноження виду може призвести до загибелі значної кількості лісових насаджень або декоративних посадок на ділянці.

Літ імаго скляниці березової припадає на період з кінця червня по серпень. У цей час дорослі метелики активно спаровуються і відкладають яйця.

Самка відкладає яйця переважно в тріщини кори, біля ран або в місцях, де відшарувалася кора старих дерев. Плодючість однієї самки становить до 200 яєць.

Розвиток гусениці триває близько двох років, протягом яких вона живиться тканинами дерева, прокладаючи довгі ходи під корою та в глибині стовбура.

Зимують гусениці різних віків безпосередньо всередині деревини, що забезпечує їм надійний захист від суворих зимових температур.

Вихід метеликів відбувається через круглі льотні отвори, які вони прогризають у корі перед остаточним перетворенням на імаго.

Однією з головних ознак присутності шкідника є наявність великої кількості екскрементів (бурої тирси) біля підніжжя стовбура або в тріщинах кори.

На стовбурах можна помітити характерні круглі отвори діаметром 5-6 міліметрів, через які вилетіли дорослі метелики.

У місцях впровадження личинок часто спостерігається нетипове потовщення кори або поява наростів, що нагадують пухлини на стовбурі чи гілках.

При знятті частини кори в місці ураження чітко видно ходи, заповнені продуктами життєдіяльності гусениць, що свідчить про тривале перебування шкідника.

Всихання верхівок дерев та пожовтіння листя в розпал вегетаційного періоду також часто вказують на приховану роботу скляниці всередині деревини.

Ефективним профілактичним методом є підтримання високого рівня здоров'я дерев, регулярна обрізка сухих і пошкоджених гілок.

Замазування ран і морозобоїн на стовбурах берез садовою замазкою або фарбою запобігає відкладанню яєць самками шкідника.

У період льоту метеликів застосовують феромонні пастки, які дозволяють відстежувати популяцію і знижувати кількість самців, порушуючи цикл розмноження.

• Вирізка та спалювання сильно уражених ділянок стовбура з личинками.
• Залучення природних ворогів: дятлів та їздців, що паразитують на лялечках.
• Застосування системних інсектицидів за потреби в період відродження гусениць.

Своєчасна дезінфекція місць зрізів і пошкоджень кори суттєво знижує ризик повторного заселення шкідником у наступному сезоні.