Соняшникова листовійка

Соняшникова листовійка (Suleima helianthana) є представником родини листовійок (Tortricidae), що належать до ряду лускокрилих (Lepidoptera). Імаго цієї комахи — невеличкий метелик із характерним сіро-коричневим візерунком на передніх крилах.

Личинки, або гусениці, мають кремово-біле забарвлення з темною головкою. Вони проходять кілька віків розвитку, поступово збільшуючись у розмірах до 12-15 мм, після чого заляльковуються всередині рослинних тканин.

Життєвий цикл комахи включає повне перетворення. У південних регіонах спостерігається розвиток двох поколінь, що значно підвищує ризик пошкодження посівів протягом вегетаційного періоду.

Метелики починають активний літ навесні, коли температура повітря стає достатньою для розвитку яєць, відкладених на поверхні органів рослини-господаря.

Вивчення біологічних особливостей виду дозволяє точніше прогнозувати появу шкідника на полях та своєчасно вживати профілактичні чи хімічні заходи захисту.

Основним об’єктом живлення для личинок цієї комахи є культурний соняшник (Helianthus annuus). Окрім культурних посівів, шкідник може уражувати дикі види роду Helianthus.

Гусениці шкодять, прогризаючи ходи всередині стебел та в основі суцвіть (кошиків) соняшнику. Такий вплив порушує фізіологічні процеси переміщення поживних речовин від кореневої системи до насіння.

Пошкоджені стебла втрачають механічну міцність, що часто призводить до їхнього перелому або вилягання під дією сильного вітру чи опадів.

Через отвори, створені шкідником, у рослину проникають збудники різних захворювань, зокрема грибкові інфекції, які можуть викликати гниття стебла та кошика.

У результаті діяльності листовійки знижується озерненість кошика та якість урожаю: зменшується маса тисячі насінин та вміст олії в них.

Першим видимим проявом присутності шкідника на полі є дрібні отвори на стеблах рослин, які з'являються в місцях проникнення молодих гусениць усередину.

Навколо вхідних отворів спостерігається накопичення екскрементів гусениць, що мають вигляд дрібного порошку або тирси, що добре помітно при детальному огляді.

Можна помітити поодинокі рослини, які демонструють передчасне в’янення листя через пошкодження судинної системи стебла, де харчується гусениця.

У місцях пошкодження кошика під соняшником може бути видно осипання насіння, якщо шкідник порушив цілісність основи квіток.

Остаточний діагноз ставиться шляхом розрізання стебла, всередині якого виявляються ходи, заповнені екскрементами, та самі личинки або лялечки.

Основою контролю чисельності соняшникової листовійки є дотримання сівозміни, що передбачає повернення соняшнику на попереднє поле не раніше ніж через 3 роки.

Важливим агротехнічним заходом є знищення бур’янів з родини айстрових, які можуть слугувати проміжними господарями для шкідника поза періодом вегетації культурного соняшнику.

Після збирання врожаю обов'язковим є проведення глибокої оранки, яка сприяє знищенню зимуючих лялечок, що залишаються в залишках стебел.

Хімічний захист передбачає використання інсектицидів контактної або системної дії. Важливо провести обробку до того, як гусениці вгризуться глибоко в тканини стебла.

• Застосування феромонних пасток для моніторингу початку льоту імаго.
• Проведення оприскування посівів у період масового відкладання яєць.
• Своєчасна боротьба з бур'янами на краях полів.
• Вибір гібридів соняшнику з високою стійкістю до пошкоджень стебла.