Хвостатка тернова

Хвостатка тернова (лат. Satyrium spini, раніше Strymonidia spini) — це денний метелик із родини синявцевих (Lycaenidae), ряд лускокрилі. Розмах крил дорослої особини становить 30–35 мм.

Верхня сторона крил пофарбована в темно-бурий колір, у самок на задніх крилах часто помітні помаранчеві плями. Назва виду походить від наявності характерного тонкого хвоста на задньому крилі.

Гусениця цього виду має специфічну мокрицеподібну форму тіла, типову для багатьох представників синявцевих. Забарвлення гусениць зазвичай зелене зі світлими косими смужками для маскування.

Лялечка хвостатки тернової кремезна, забарвлена в бурі тони з темними вкрапленнями, що дозволяє їй залишатися непомітною на корі дерев або серед опалого листя.

Дорослі метелики активні в спекотні сонячні дні, часто зустрічаються на квітах зонтичних рослин та на стовбурах дерев, де вони живляться соком або нектаром.

Основна шкода завдається гусеницями хвостатки, які є поліфагами, що живляться на різних деревно-чагарникових породах із родини розоцвітих.

У садах шкідник найчастіше пошкоджує терен, сливу, вишню, рідше може зустрічатися на яблуні, груші та глоді. Рослини цієї родини складають основу кормової бази.

Гусениці віддають перевагу молодим листкам, брунькам, а також зав'язям плодів, що суттєво послаблює вегетативну масу дерева та знижує врожайність.

При високій чисельності популяції хвостатка тернова здатна викликати масове об'їдання листкових пластин, що веде до дефоліації гілок та зниження зимостійкості дерев.

Серйозним фактором є те, що пошкоджені тканини стають вхідними воротами для вторинних інфекцій, включаючи грибкові захворювання кори та листя.

Розвиток хвостатки тернової відбувається в одному поколінні за рік (моновольтинний вид). Літ метеликів починається в червні й триває до кінця липня.

Зимуючою стадією є яйце. Самки відкладають яйця поодинці або невеликими групами на кору молодих гілок кормових дерев, де вони залишаються до весни.

Навесні, у період розпускання бруньок, з яєць виходять гусениці. Активне живлення та ріст гусениць припадають на період з кінця квітня до початку червня.

Заляльковування відбувається на гілках або поверхні ґрунту під опалим листям, після чого настає період спокою лялечки до вильоту імаго в літній період.

Температурний режим весни суттєво впливає на швидкість розвитку гусениць: у затяжні холодні весни цикл може розтягуватися, що збільшує час перебування шкідника на рослині.

Першою ознакою появи шкідника є наявність об'їденого по краях або скелетованого листя на верхівках пагонів молодих дерев.

Під час огляду гілок можна виявити самих гусениць, які через своє зелене забарвлення та специфічну форму часто зливаються з черешками листя, роблячи їх виявлення вкрай складним.

Наявність екскрементів на листі під місцем живлення гусениць свідчить про їхню активну життєдіяльність у кроні дерева.

Пошкоджені квіткові бруньки або зав'язі плодів, що починають засихати або деформуватися, також є непрямим свідченням присутності цього шкідника.

У середині літа присутність дорослих метеликів на квітках бур'янів поблизу саду підтверджує наявність популяції, яка готуватиметься до відкладання яєць на наступний сезон.

Агротехнічні заходи включають регулярну санітарну обрізку дерев, що дозволяє видалити частину гілок, на яких можуть знаходитися яйця шкідника.

Застосування ловильних поясів у весняний період допомагає обмежити пересування гусениць по стовбуру, хоча для цього виду цей метод менш ефективний.

У період масового виходу гусениць ефективні біологічні препарати на основі Bacillus thuringiensis, які діють вибірково на шкідника без шкоди для корисної ентомофауни.

Хімічна обробка інсектицидами широкого спектра дії проводиться лише в крайніх випадках при значному перевищенні порогу шкодочинності на початку вегетації.

Важливу роль відіграє залучення природних ворогів: комахоїдних птахів, паразитичних перетинчастокрилих та хижих клопів, які успішно регулюють чисельність хвостатки.