Цикадка буйволова

Цикадка буйволова (Stictocephala bisonia) є представником родини цикадових (Membracidae). Свою назву комаха отримала завдяки специфічній формі передньоспинки, яка нагадує горб бика або буйвола.

Доросла комаха має довжину тіла близько 8–10 мм. Колір переважно світло-зелений або трав'янисто-оливковий, що забезпечує їй чудову маскування на листках дерев.

Крила цикадки прозорі, щільно притиснуті до тіла, формуючи вигляд «даху». Завдяки потужним заднім ногам комаха здатна до різких стрибків, що робить її складним об'єктом для відлову.

Німфи (личинки) мають характерне сплюснуте тіло, вкрите гострими шипами. Це забезпечує їм захист від хижаків під час перебування на трав'янистих рослинах.

Цикл розвитку становить одну генерацію на рік. Зимують яйця, які самка відкладає під кору молодих пагонів, що дозволяє виду легко переносити низькі зимові температури.

Шкідник завдає шкоди широкому спектру плодових культур, включаючи яблуні, груші, персики, сливи, а також виноградну лозу та молоді дерева в розплідниках.

Дорослі особини та личинки живляться соком рослин. У місцях проколів виникають некрози тканин, що перешкоджає нормальному переміщенню поживних речовин всередині пагона.

Особливо небезпечними є пошкодження, які завдає самка при відкладанні яєць. Вона робить глибокі надрізи у вигляді півмісяця в корі молодих гілок, деформуючи тканини.

Через ці механічні пошкодження в рослину потрапляють збудники різних грибкових та бактеріальних хвороб, що часто призводить до відмирання цілих гілок.

Уражені молоді дерева значно відстають у рості, втрачають морозостійкість, а в разі сильного заселення можуть повністю загинути протягом кількох сезонів.

Вихід личинок із зимуючих яєць спостерігається навесні, коли температура повітря стабільно тримається на позначках вище 10–12 градусів Цельсія.

Протягом перших місяців життя личинки зосереджуються на навколишніх бур’янах, оскільки їм необхідна ніжна трав’яниста рослинність для живлення.

З середини літа, зазвичай з липня, з'являються дорослі особини (імаго). Вони стають активними мешканцями крон дерев, де продовжують харчуватися соками.

Період масового відкладання яєць триває з кінця літа до пізньої осені. Самки ретельно обирають молоді пагони, щоб забезпечити надійне місце для перезимівлі яєць.

Активність шкідника припиняється лише з настанням стійких морозів, після чого в саду залишаються лише запліднені яйця під корою дерев.

Першим візуальним маркером зараження є наявність характерних серпоподібних ран на корі молодих гілок. Це сліди роботи яйцеклада самки цикадки.

На листках дерев можуть з’являтися дрібні хлоротичні плями та ділянки, які поступово жовтіють через висмоктування соків комахами.

При сильному ураженні верхівки молодих пагонів починають скручуватися, засихати, а їхній ріст повністю зупиняється.

Кора в місцях пошкоджень часто розтріскується, з неї може виділятися камедь, що свідчить про наявність вторинних інфекцій, які проникли через порізи.

У теплу погоду дорослих цикадок можна виявити за характерним «стрекотанням» або миттєвими стрибками, якщо потривожити гілки дерева.

Ефективний контроль починається з ретельного догляду за пристовбурними колами. Викошування бур’янів позбавляє личинок необхідного середовища для розвитку.

Важливо своєчасно видаляти та знищувати сильно пошкоджені гілки, оскільки вони є головним резервуаром для перезимівлі шкідника.

Застосування інсектицидів доцільне у період виходу личинок. Рекомендується чергування препаратів різних хімічних груп для запобігання розвитку резистентності.

Слід максимально обмежувати використання засобів, які знищують корисних комах, оскільки багато природних ворогів регулюють чисельність цикадки.

• Систематичний огляд молодих насаджень на наявність пошкоджень.
• Підтримання агротехнічного стану саду.
• Використання дозволених інсектицидів згідно з інструкцією.
• Стимулювання росту дерев для швидкого загоєння мікроран.