Горіховий довгоносик

Горіховий довгоносик (Sternuchopsis juglans) є небезпечним шкідником, що належить до родини Curculionidae. Ця комаха має характерне витягнуте головотруб’я, притаманне всім представникам цієї групи.

Дорослі жуки мають сірий або бурий колір, що робить їх майже непомітними на корі дерев. Тіло вкрите густими волосками, а загальна довжина становить близько 7–9 міліметрів.

Личинка шкідника розвивається приховано, вона безнога, білого кольору з добре вираженою коричневою головою. Розвиток личинки відбувається виключно всередині плоду горіха.

Комаха проявляє активність у вечірній час, вдень ховаючись у заглибленнях кори або під опалим листям, що ускладнює її своєчасне виявлення.

Ідентифікація шкідника у саду можлива шляхом огляду крони або використання інсектицидних пасток під час масового льоту жуків.

Основною кормовою базою для цього шкідника є волоський горіх (Juglans regia). Комаха спеціалізується на пошкодженні молодих плодів, що ще формуються.

Дорослі жуки живляться соком молодих пагонів та зав'язей, що спричиняє їх деформацію. Проте найбільшої шкоди завдають личинки, які виїдають ядро горіха.

Уражений плід перестає розвиватися, чорніє і часто передчасно опадає. Личинка повністю знищує внутрішню частину горіха, роблячи його непридатним для вживання.

Втрати врожаю можуть сягати критичних значень, особливо в роки з підвищеною вологістю, яка сприяє виживанню молодих личинок.

Окрім прямого знищення врожаю, пошкоджені горіхи стають осередками для розвитку гнильних процесів та вторинних грибкових захворювань.

Вихід жуків із місць зимівлі в ґрунті починається наприкінці травня, що зазвичай збігається з періодом цвітіння та зав'язування плодів горіха.

Самки відкладають яйця, прогризаючи шкірку молодого плоду. Процес відкладання яєць триває протягом усього періоду росту горіхів.

Личинки, що вилуплюються, проникають всередину плоду, де харчуються дозріваючим ядром протягом 3–5 тижнів, залежно від погодних умов.

Після завершення харчування личинки вигризають отвір у шкаралупі, виходять назовні та заглиблюються в ґрунт для проходження стадії лялечки.

Зимує шкідник у ґрунті у вигляді лялечки або дорослого жука, що готується до весняного виходу у наступному сезоні.

На ранніх етапах зараження на поверхні зеленого горіха можна помітити маленькі темні точки — місця, де самка прогризла отвір для яйцекладки.

Масове опадання дрібних горіхів у червні є тривожним сигналом того, що всередині плодів уже почали розвиватися личинки довгоносика.

Зовнішня деформація плодів та поява темних плям на шкірці, що швидко поширюються, свідчать про глибоке пошкодження тканин.

При струшуванні гілок у нічний час можна почути характерний звук падіння жуків, що підтверджує наявність шкідника на дереві.

Розрізавши підозрілий плід, можна побачити характерні ходи личинки та її екскременти, що наповнюють порожнину замість ядра.

Важливим заходом є щоденне збирання опалих плодів, оскільки личинки часто залишають їх лише після досягнення повної зрілості.

Осіннє перекопування пристовбурних кіл на глибину до 20 сантиметрів знищує велику кількість лялечок, які готуються до зимівлі.

• Обробка дерев інсектицидами в період масового виходу жуків (червень).
• Використання клейових поясів для обмеження руху жуків стовбуром.
• Видалення сухостою та зачищення кори від відмерлих залишків.

Хімічний захист передбачає використання препаратів, дозволених для використання в плодівництві, з суворим дотриманням безпечного інтервалу до збору.

Біологічний метод включає застосування ентомопатогенних нематод або грибів, які вражають личинок під час їх знаходження в ґрунті.