Трубкокрут грушевий

Трубкокрут грушевий (лат. Stenocorynus subfasciatus) — це жук із родини трубкокрутів (Rhynchitidae), який є одним із небезпечних шкідників плодових насаджень. Доросла комаха має видовжене тіло довжиною до 7 мм та характерну довгу головотрубку.

Забарвлення жука переважно темно-бронзове або зеленкувате з металевим блиском. Тіло вкрите дрібними волосками, що робить його малопомітним на гілках дерев та корі.

Личинка трубкокрута безнога, має вигнуте С-подібне тіло білого кольору та коричневу голову. Вона розвивається всередині тканин рослини, де веде прихований спосіб життя протягом усього періоду росту.

Зимують імаго (дорослі особини) у ґрунті під опалим листям або в тріщинах кори, що дозволяє їм витримувати зимові морози та навесні швидко відновлювати активність.

Біологічний цикл тісно пов'язаний із фенофазами груші. Після виходу з зимівлі самки починають додаткове живлення та підготовку до відкладання яєць у молоді органи рослин.

Найбільшої шкоди трубкокрут завдає груші, проте часто зустрічається на яблуні, горобині та інших представниках родини розових. Дорослі жуки пошкоджують бруньки, листя та молоду зав'язь.

Личинки, розвиваючись усередині листя, яке самка спеціально скручує у «трубочку», живляться тканинами рослини. Це призводить до передчасного відмирання листя та порушення фізіологічних процесів дерева.

При масовому розмноженні спостерігається інтенсивне опадання зав'язі, що значно знижує кількість врожаю. Пошкоджені плоди деформуються, втрачають товарні якості та схильні до гниття.

Крім прямої шкоди плодам, шкідник послаблює загальний імунітет дерева. Пошкоджені пагони та листя стають «вхідними воротами» для різноманітних фітопатогенів та грибкових інфекцій.

Неконтрольоване поширення вредителя може призвести до повної втрати врожаю в окремих сегментах саду, що потребує негайного втручання агронома для захисту насаджень.

Поява дорослих жуків після зимівлі припадає на момент набрякання бруньок груші, зазвичай при встановленні температури повітря близько +10...+12°C. Це перший сигнал для початку моніторингу.

Період активного живлення та відкладання яєць триває протягом усього часу цвітіння та формування зав'язі. Це найбільш критичний етап для захисту молодих плодів від пошкоджень.

Розвиток личинок відбувається досить швидко, після чого вони залишають пошкоджені частини рослин і заглиблюються в ґрунт для заляльковування у середині літнього сезону.

Молоді жуки нового покоління з'являються в другій половині літа. Вони активно живляться, накопичуючи енергію перед настанням осіннього періоду спокою та переходом до зимівлі.

Вид розвивається в одному поколінні на рік. Осінню міграцію в місця зимівлі комахи розпочинають із настанням похолодання та опаданням листя.

Основними ознаками присутності шкідника є поїдені бруньки та наявність на листках характерних отворів від живлення дорослих комах, що виглядають як точкова перфорація.

Найбільш виразним знаком зараження є скручене у формі сигари чи трубочки листя, яке згодом буріє та засихає. Такі скрутки легко помітити в кроні дерева під час огляду.

Присутність на землі під деревом молодої зав'язі з характерними слідами проколів від яйцекладки самки також є важливою ознакою активної діяльності трубкокрута.

• Опадання зав'язі груші навесні.
• Скручені в трубочки листки на кінцях пагонів.
• Пошкоджені, деформовані плоди.
• Наявність жуків, що прикидаються мертвими при струшуванні гілок.

При систематичному моніторингу саду досвідчений фахівець помітить жуків уже під час розпускання бруньок, коли їх чисельність ще не досягла критичних показників.

Основним агротехнічним заходом є постійне збирання та знищення опалих листків, гілок та зав'язі. Це дозволяє механічно видалити личинок до того, як вони підуть у ґрунт.

У ранковий час, коли активність комах мінімальна через низьку температуру, доцільно застосовувати метод струшування жуків на підстилку з подальшим знищенням комах.

Глибока перекопка ґрунту під кронами дерев восени або рано навесні руйнує місця зимівлі та заляльковування, що суттєво зменшує популяцію шкідника на наступний сезон.

Для хімічного захисту використовують інсектициди системної дії, обприскування якими проводять у фенофазу «рожевий бутон» та одразу після завершення періоду цвітіння.

Ефективними також є біологічні методи контролю, що базуються на використанні спеціалізованих ентомофагів або препаратів на основі біоагентів, які пригнічують розвиток шкідника.