Штейнернема глазері

Штейнернема глазері (Steinernema glaseri) — це вид мікроскопічних ентомопатогенних нематод, що належать до родини Steinernematidae, ряду Rhabditida. Ці організми є природними регуляторами чисельності комах у ґрунті.

Біологічний цикл розвитку включає стадії яйця, чотирьох личинкових віків та імаго. Найбільше значення для агрономії має третя стадія (L3), коли личинка стає інвазійною та починає активний пошук жертви.

Особливістю цього виду є симбіоз із бактеріями Xenorhabdus. Після потрапляння в організм комахи, нематоди вивільняють ці бактерії, що призводить до швидкого сепсису та смерті господаря.

Вид відрізняється високою рухливістю, що дозволяє йому ефективно знаходити шкідників навіть за умов низької щільності популяції цільового виду комах.

Ефективність нематоди безпосередньо залежить від фізико-хімічних властивостей ґрунту, зокрема від рівня його пористості, що полегшує пересування мікроскопічного паразита.

Цей вид нематоди використовується як засіб біологічного контролю проти комах, що пошкоджують кореневу систему сільськогосподарських культур у ґрунті.

Основними об'єктами ураження є личинки пластинчастовусих жуків, зокрема хрущів, які завдають величезної шкоди газонам, плодовим розплідникам та овочевим плантаціям.

Шкода, що завдається шкідниками, призводить до відмирання кореневих волосків, що блокує надходження води та поживних речовин, викликаючи пригнічення всього рослинного організму.

Завдяки роботі Steinernema glaseri, пошкодження коренів суттєво зменшується, оскільки чисельність личинок комах-фітофагів знижується до економічно безпечного порогу.

Агрономічне значення нематоди полягає в можливості заміни синтетичних інсектицидів на екологічно безпечні біологічні методи захисту, що сприяє збереженню ґрунтової мікрофлори.

Успішний контроль шкідників за допомогою цієї нематоди вимагає точного дотримання технології застосування біопрепаратів.

Внесення проводиться методом поливу або через дощувальні установки в періоди, коли сонячна активність мінімальна, щоб уникнути загибелі нематод від висихання та УФ-випромінювання.

Важливим фактором є підготовка ґрунту: він має бути достатньо зволоженим і мати оптимальну температуру, що активізує рухову діяльність ентомопатогенів.

• Оптимальний температурний діапазон ґрунту: 15–25°C.
• Полив після внесення для забезпечення проникнення нематод у ґрунтовий профіль.
• Відмова від одночасного використання пестицидів, що можуть бути токсичними для корисних нематод.

Регулярний контроль вологості після внесення є обов'язковою умовою, оскільки пересихання ґрунту призводить до швидкої втрати біологічної ефективності препарату.