Модрина павутинна листокрутка

Модрина павутинна листокрутка (Spilonota laricana) є представником ряду лускокрилих, родини листокруток. Це дрібний метелик, який у дорослій стадії має розмах крил близько 15 міліметрів.

Передні крила мають сірувато-коричневий колір із характерним візерунком, що забезпечує комасі відмінне маскування на корі та гілках модрини.

Гусениця, яка і завдає основної шкоди, проходить кілька стадій розвитку. Вона має розвинений ротовий апарат гризучого типу та відрізняється досить активним рухом.

Біологія виду передбачає зимівлю гусениць у стані діапаузи під корою або в тріщинах гілок, де вони перебувають до настання стабільного весняного тепла.

Життєвий цикл тісно пов’язаний із фенологією модрини, оскільки живлення гусениць починається саме в момент набухання бруньок та появи першої хвої.

##damage##

Основною кормовою базою для цього шкідника є різні види модрини. Гусениці виїдають бруньки, а пізніше переходять на молоду хвою, скелетуючи її або повністю знищуючи.

Пошкоджені дерева втрачають свій естетичний вигляд, крона стає розрідженою та набуває жовтуватого відтінку через передчасне засихання пошкоджених голок.

Шкідливість проявляється у зниженні інтенсивності фотосинтезу, що призводить до загального пригнічення рослини та зниження її стійкості до несприятливих погодних умов.

При високій чисельності шкідника можливе повне оголення гілок, що особливо небезпечно для молодих саджанців у розплідниках та молодих лісових культурах.

Систематичне пошкодження протягом кількох сезонів може спричинити відмирання окремих гілок, що погіршує архітектоніку крони дерева.

##season##

Навесні, як тільки середня добова температура стає вищою за 5–7 градусів, гусениці виходять із зимових укриттів і починають інтенсивно живитися.

У травні відбувається активний ріст личинок, які паралельно з живленням будують паутинні гнізда, склеюючи хвоинки між собою для захисту від хижаків та опадів.

Окуклення відбувається всередині таких гнізд, зазвичай наприкінці весни або на початку літа, що завершує цикл розвитку першого покоління.

Літ метеликів спостерігається в літній період, після чого самки відкладають яйця на хвою, даючи початок наступному поколінню, яке згодом піде на зимівлю.

Особливо помітним шкідник стає в період масового виходу гусениць, що зазвичай збігається з часом розпускання хвої в лісових масивах.

##signs##

Головною ознакою ураження є поява сплутаних павутиною пучків хвої, які виглядають неохайно та відрізняються від здорових частин крони.

На гілках можна помітити велику кількість екскрементів гусениць, які заплутуються в павутині, утворюючи специфічні темні грудочки.

При огляді крони в уражених ділянках часто можна побачити самих гусениць, які при спробі їх потривожити швидко ховаються або падають на павутинній нитці.

Хвоя, пошкоджена листокруткою, з часом змінює колір на рудий і опадає, що робить уражені ділянки дерева помітними навіть на значній відстані.

Також ознакою є наявність характерних отворів на молодих хвоїнах, які були вигризені гусеницями на початкових етапах розвитку.

##control##

Для захисту дерев необхідно застосовувати інтегровану систему заходів, що поєднує агротехнічні, механічні та хімічні методи.

Механічний метод включає видалення та спалювання уражених гілок із паутинними гніздами в період ранньої весни, що суттєво зменшує чисельність популяції.

Хімічний контроль слід проводити під час виходу гусениць із зимівлі, використовуючи інсектициди системної дії для гарантованого захисту молодої хвої.

• Проведення обприскувань інсектицидами згідно з регламентами застосування.
• Використання біологічних препаратів, що безпечні для корисних комах.
• Підтримання високого рівня агротехніки для підвищення опірності дерев.

У великих насадженнях рекомендується встановлювати феромонні пастки для моніторингу вильоту метеликів та визначення оптимальних термінів проведення обробок.