Гаттерія

Гаттерія, відома також під назвою туатара, належить до ряду Дзьобоголові (Rhynchocephalia) та є родиною Sphenodontidae, будучи єдиним живим представником свого ряду.

Зовнішній вигляд цієї тварини характеризується масивним тулубом із гребенем із шипів, що тягнеться вздовж усієї спини та хвоста.

Це реліктовий вид, який зберігся виключно на островах Нової Зеландії, що робить його вкрай вразливим та охоронюваним об'єктом у світовій науці.

На відміну від багатьох шкідників, гаттерія має дуже повільний метаболізм та низьку репродуктивну активність, що виключає масове заселення територій.

Фізіологічно цей вид адаптований до прохолодного клімату, що обмежує його життєдіяльність межами специфічних екосистем островів.

На сьогодні в агрономічній практиці гаттерія не класифікується як шкідник, оскільки вона не проявляє фітофагії та не споживає культурні рослини.

Раціон гаттерії складається переважно з комах, жуків та інших безхребетних, що робить її швидше корисною для екосистеми як хижака, що регулює чисельність певних комах.

Не існує жодних доказів того, що цей вид пошкоджує посіви, сади чи зерносховища, оскільки він не має кормової зацікавленості у продукції агросектору.

Збитки від гаттерії відсутні, оскільки вона веде прихований спосіб життя та не наближається до сільськогосподарських угідь людини.

Будь-яка взаємодія між аграріями та гаттерією є малоймовірною через географічну ізольованість місць проживання останньої.

Для даного виду не розробляються методи контролю чисельності, оскільки гаттерія є об'єктом державного природоохоронного законодавства Нової Зеландії.

Якщо виникає необхідність забезпечення безпеки тварини, застосовуються виключно методи захисту місць проживання від антропогенного впливу.

Рекомендується використовувати екологічно безпечні методи обробки земель, які не шкодять біорізноманіттю регіону, де можуть зустрічатися рідкісні види фауни.

Агрономам слід приділяти увагу боротьбі з інвазивними видами, які можуть шкодити як врожаю, так і популяціям рідкісних рептилій у природних ареалах.

Захист біорізноманіття є важливою частиною сучасного сталого сільського господарства, тому дотримання природоохоронних зон є обов'язковою нормою.