Південна вогняна мураха

Південна вогняна мураха (Solenopsis xyloni) належить до ряду перетинчастокрилих, родини мурашиних. Комаха має характерний рудувато-жовтий колір тіла, завдяки якому отримала свою назву.

Робочі особини мають різний розмір тіла: від 1,6 до 5,8 мм. Великі робітники виділяються непропорційно великою головою та вираженими вусиками з булавоподібними закінченнями.

Ці мурахи облаштовують свої гнізда переважно у ґрунті, віддаючи перевагу сонячним ділянкам. Їхні мурашники часто мають вигляд земляних насипів, які стають особливо помітними після зволоження ґрунту.

Вид вирізняється агресивністю та наявністю жала. При загрозі колонії мурахи масово атакують ворога, завдаючи болючих укусів, що створює великі проблеми для працівників на полі.

Біологія виду передбачає періодичний виліт крилатих особин для заснування нових колоній, що забезпечує швидке поширення шкідника на великі площі сільськогосподарських угідь.

Як поліфаг, південна вогняна мураха завдає значної шкоди багатьом культурам. Вона пошкоджує проростки, молоді пагони та насіння, виїдаючи їхні тканини під час проростання.

Велику небезпеку становить симбіоз мурах із сисними шкідниками: попелицями, щитівками та червцями. Мурахи охороняють ці колонії від хижаків, стимулюючи їхній ріст заради отримання паді.

Через діяльність мурах чисельність шкідливих сисних комах зростає, що призводить до загального виснаження культурних рослин, зниження їхнього імунітету та подальшої загибелі.

Окрім вищезгаданого, мурахи часто пошкоджують підземні частини рослин, перегризаючи дрібні корінці, що негативно впливає на живлення рослини та її розвиток.

Найбільше страждають такі культури як бавовник, кукурудза, картопля та різні овочеві культури. Також зафіксовані випадки пошкодження мурахами технічного обладнання систем крапельного зрошення.

Активність південної вогняної мурахи тісно пов'язана з температурним режимом повітря та ґрунту. Найбільш інтенсивний період розвитку припадає на весняно-осінній час.

Висока вологість після опадів стимулює мурах до розбудови гнізд та збільшення кількості пошукових загонів на поверхні ґрунту.

Зимують мурахи у глибших шарах ґрунту, де зберігається стабільна температура, що дозволяє їм легко переживати несприятливі умови та відновлювати активність навесні.

Пік розмноження та розселення колоній спостерігається протягом теплого літнього періоду, коли кормова база є максимально доступною для забезпечення потреб розплоду.

Агрономам варто проводити моніторинг полів з моменту висіву насіння та появи перших сходів, оскільки саме в цей час рослини є найбільш вразливими до пошкоджень.

Головною ознакою присутності шкідника на полі є поява земляних насипів-мурашників, особливо після дощів. Також помітна підвищена активність комах біля основи стебел.

Виявлення великих колоній попелиць на нижній частині листя рослин, де постійно перебувають мурахи, є явним сигналом зараження ділянки даним видом.

Пошкоджені насінини або виїдені підземні частини паростків свідчать про те, що мурахи активно харчуються в зоні закладання посівів.

Агресивна поведінка мурах, які миттєво вибігають з гнізда при торканні ґрунту, є характерною відмінністю цього виду від багатьох місцевих видів мурах.

Уповільнення росту рослин та їх хлороз через діяльність «опікуваних» мурахами попелиць є додатковим візуальним підтвердженням проблеми, що потребує втручання.

Боротьба з південною вогняною мурахою потребує застосування інтегрованих методів, які спрямовані на знищення всієї колонії, а не лише робочих особин.

Застосування отруєних приманок є найефективнішим методом, оскільки мурахи самостійно заносять інсектицид усередину гнізда до матки.

Культивація міжрядь та своєчасна боротьба з бур'янами допомагають руйнувати гнізда та позбавляти мурах їхнього «господарства» у вигляді колоній попелиць.

Хімічні засоби захисту мають використовуватися вибірково, зважаючи на високу чутливість до них корисних запилювачів та ентомофагів на полі.

• Розкладання інсектицидних приманок
• Механічне руйнування мурашників під час обробітку ґрунту
• Контроль чисельності попелиць для запобігання співпраці з мурахами
• Застосування бар'єрних препаратів у зоні кореневої шийки
• Регулярний моніторинг чисельності колоній