Бульбочковий довгоносик сірий

Бульбочковий довгоносик сірий (Sitona tibialis) є представником родини Curculionidae ряду твердокрилих. Це невеликий жук довжиною 3–4 мм, тіло якого вкрите сірими або бурими лусочками.

Головотрубка у цього виду коротка та широка, що характерно для всіх представників роду Sitona. Вусики колінчасто-булавоподібні, що допомагає розпізнати комаху при детальному огляді.

Личинки шкідника білого кольору, безногі, мають дугоподібно зігнуту форму тіла та коричневу голову. Вони мешкають виключно у ґрунті, де знаходяться корені кормових рослин.

Дорослі особини мають добре розвинені крила і здатні до міграції на значні відстані, що сприяє швидкому розповсюдженню шкідника по полях у весняний період.

Зимують переважно дорослі жуки у верхньому шарі ґрунту або під рослинними рештками на полях, де вирощувалися зернобобові культури або багаторічні трави.

До довгоносиків цього виду належать усі основні бобові культури: горох, люцерна, конюшина, еспарцет, чина, вика та люпин. Шкідник завдає значної шкоди на всіх етапах вегетації.

Дорослі жуки пошкоджують надземну частину, вигризаючи на краях листків напівкруглі виїмки. Це зменшує асиміляційну поверхню листя, що послаблює рослину в період її активного росту.

Найбільшої шкоди завдають личинки, які живляться бульбочками на корінні рослин. Вони виїдають внутрішню частину бульбочок, руйнуючи колонії азотфіксуючих бактерій.

Через знищення бульбочок рослини відчувають дефіцит азоту, що призводить до загального пригнічення, пожовтіння листків та значного зниження врожайності зерна або зеленої маси.

У разі інтенсивного пошкодження кореневої системи молоді рослини можуть гинути, що призводить до зрідженості посівів і необхідності проведення пересіву окремих ділянок.

Вихід жуків з місць зимівлі починається рано навесні, як тільки ґрунт прогрівається до 8–10 градусів. Спочатку вони живляться на бур'янах, а потім переходять на посіви бобових.

Масова поява шкідника спостерігається під час проростання зернобобових. Це критичний період, коли жуки можуть повністю знищити сходи за короткий проміжок часу.

Яйцекладка відбувається на поверхню ґрунту або на нижню частину стебел бобових рослин. Одна самка здатна відкласти значну кількість яєць протягом весняного періоду.

Личинки, що виходять з яєць, заглиблюються у ґрунт і починають живлення бульбочками. Весь цикл розвитку личинки відбувається під землею, що ускладнює своєчасну діагностику.

Наприкінці літа з'являється нове покоління жуків. Після періоду інтенсивного харчування вони готуються до зимівлі, шукаючи затишні місця у ґрунті або рослинних залишках.

Типовою ознакою присутності жуків є «фігурне» обгризання країв листків. Це виглядає як зазубрені або напівкруглі отвори, що рівномірно розташовані по краях листової пластинки.

При розкопках коріння в червні–липні можна побачити пошкоджені бульбочки. Вони виглядають порожніми або виїденими, часто змінюють колір на темно-бурий.

Рослини, уражені личинками, мають пригнічений вигляд, відстають у рості від здорових екземплярів, мають менш інтенсивне забарвлення листків через порушення живлення.

При наближенні до рослини жуки завмирають і падають на землю, маскуючись під грудочки ґрунту. Таку поведінку часто використовують під час моніторингу посівів.

Використання ентомологічного сачка дозволяє виявити популяцію жуків на крайових смугах поля, де зазвичай спостерігається їх найвища концентрація на початку міграції.

Ефективним заходом є розмежування полів із багаторічними травами та новими посівами бобових, що перешкоджає масовому перельоту жуків з одного поля на інше.

Якісна та глибока зяблева оранка дозволяє знищити значну частину зимуючих особин, заглиблюючи їх у шари ґрунту, з яких вони не можуть вийти.

Дотримання оптимальних строків сівби сприяє швидкому розвитку сходів, що дозволяє рослинам "уникнути" періоду найбільш агресивного живлення дорослих комах.

Застосування інсектицидів системної або контактної дії є виправданим при перевищенні економічного порогу шкідливості, який зазвичай становить кілька жуків на один квадратний метр.

• Використання інсектицидних протруйників насіння.
• Сівозміна із поверненням бобових на старе місце через 3-4 роки.
• Міжрядна обробка ґрунту для знищення личинок.
• Обробіток крайових смуг інсектицидами в період масового заселення.
• Знищення бур'янів-резерваторів шкідника.