Линійчастий бульбочковий довгоносик

Дорослий жук має невеликі розміри, зазвичай від 4 до 5 міліметрів у довжину. Його тіло забарвлене у сірувато-коричневі тони з металевим відливом.

Характерною ознакою виду є наявність трьох світлих поздовжніх смужок на передньоспинці та надкрилах, що робить комаху легко впізнаваною.

Личинка довгоносика безнога, білого кольору, з жовтувато-коричневою головою. Її тіло має характерну злегка зігнуту форму.

Яйця комахи дрібні, округлі, спочатку світло-жовті, згодом набувають темного, майже чорного кольору.

Розвиток проходить повний цикл перетворення: яйце, личинка, лялечка та імаго. У наших широтах шкідник зазвичай дає одне покоління на рік.

Лінійчастий бульбочковий довгоносик завдає значної шкоди багатьом бобовим культурам, особливо гороху, виці та кормовим бобам.

Меншою мірою шкідник пошкоджує конюшину, люцерну та чину, виступаючи серйозною загрозою для господарства у весняний період.

Дорослі жуки об'їдають листя по краях, що призводить до зниження фотосинтезу та послаблення молодої рослини на початкових фазах росту.

Личинки завдають найбільшої шкоди, виїдаючи бульбочки на корінні, що блокує фіксацію азоту з повітря і погіршує розвиток рослин.

Сильне пошкодження кореневої системи призводить до суттєвого зниження врожаю та погіршення якості зернобобових культур.

Вихід перезимованих жуків відбувається рано навесні, як тільки температура ґрунту піднімається вище 5–8 градусів тепла.

Масове спарювання та відкладання яєць спостерігається протягом травня та червня, коли бобові знаходяться у фазі активного росту.

Розвиток личинок у ґрунті триває протягом літнього періоду, а поява нового покоління жуків зазвичай припадає на липень та серпень.

Осінню комахи активно готуються до зимівлі, харчуючись на сходах озимих бобових культур або багаторічних травах.

Найнебезпечнішим періодом для культури є фаза появи сходів, коли імаго здатні швидко знищити значну площу молодих насаджень.

Найбільш помітним симптомом зараження є характерні напівкруглі або фігурні виїдання країв листків, які створюють жуки.

При розкопках ґрунту навколо коріння можна знайти білих личинок, які живляться бульбочками та пошкоджують дрібні корінці рослин.

Рослини, що зазнали нападу шкідника, мають пригнічений вигляд, відстають у рості та можуть мати жовтуватий відтінок листя.

Спостерігається зниження густоти посівів, особливо на краях полів, де шкідник починає своє заселення.

• Погризені краї листя у вигляді півкіл.
• Жовті плями на листі через дефіцит азоту.
• Пошкоджена коренева система та відсутність бульбочок.
• Затримка росту рослин у порівнянні з контрольними ділянками.

Важливим агротехнічним заходом є проведення ранніх строків сівби, що дозволяє рослинам швидше пройти фазу вразливості.

Дотримання сівозміни з просторовою ізоляцією від минулорічних посівів бобових значно знижує чисельність шкідника.

Протруювання насіння інсектицидами системної дії є найкращим методом захисту молодих сходів від початкового пошкодження.

При перевищенні економічного порогу шкодочинності проводять обприскування посівів дозволеними інсектицидами контактно-кишкової дії.

Додаткове підживлення азотними добривами допомагає нівелювати наслідки пошкодження кореневих бульбочок личинками довгоносика.