Бульбочковий довгоносик

Бульбочковий довгоносик (лат. Sitona limosus) належить до родини довгоносиків (Curculionidae) і є одним із найнебезпечніших шкідників бобових культур в агроценозах.

Доросла комаха має видовжене тіло довжиною 3–5 мм, сіруватого або бурого кольору, що дозволяє їй бути майже непомітною на фоні ґрунту під час руху.

Життєвий цикл включає повне перетворення: яйце, личинка, лялечка та імаго. Імаго зимують у ґрунті або рослинних рештках, відновлюючи активність навесні.

Личинки, що розвиваються в ґрунті, мають вигляд безногих білих черв'яків із чітко вираженою темною головою, спеціалізованих на живленні кореневою системою.

Популяція шкідника значно зростає в умовах прохолодної затяжної весни, оскільки в таких умовах бобові рослини розвиваються повільніше, довше залишаючись вразливими.

Шкідник завдає шкоди гороху, вики, люцерні, конюшині та іншим зернобобовим культурам, обмежуючи їх продуктивність у всіх регіонах вирощування.

Імаго об'їдають краї листків, залишаючи на них напівкруглі виїмки, що призводить до порушення процесу фотосинтезу на початкових етапах розвитку культури.

Основна шкода від личинок полягає у знищенні бульбочок на корінні, де живуть азотфіксуючі бактерії, що критично зменшує здатність рослини засвоювати азот.

Сильне пошкодження кореневої системи личинками призводить до передчасного в’янення та загибелі рослин, особливо в періоди посухи та дефіциту вологи.

Втрати врожаю при високій чисельності довгоносика можуть сягати 20–30% і більше, залежно від термінів посіву та агрокліматичних умов конкретного сезону.

Характерною ознакою ураження посівів є фігурне об'їдання країв листя, яке часто називають «облямівковим» пошкодженням молодих рослин.

Наявність дорослих комах можна легко перевірити шляхом візуального огляду посівів у теплі сонячні дні, коли жуки найбільш активні та переміщуються по полю.

Візуально пошкоджені посіви виглядають пригніченими, з уповільненим темпом росту, при цьому листя може жовтіти через порушення живлення.

При підкопуванні кореневої системи у фазу 3–5 листків можна помітити відсутність або значне руйнування кореневих бульбочок на корінні рослини.

Масова поява шкідника часто супроводжується наявністю дрібних отворів у ґрунті, через які молоді жуки виходять на поверхню після зимівлі.

Агротехнічний контроль передбачає просторову ізоляцію нових посівів бобових від минулорічних полів, що стримує міграцію шкідника після зимівлі.

Глибока зяблева оранка дозволяє знищити значну частину зимуючих лялечок і личинок, що знаходяться у верхньому шарі ґрунту перед настанням морозів.

Застосування протруйників насіння на основі системних інсектицидів є найбільш ефективним способом захисту вразливих молодих сходів від пошкодження жуками.

Позакореневе підживлення азотними добривами в період після пошкодження допомагає рослинам компенсувати втрату бульбочок та швидше відновити вегетацію.

Хімічний захист по вегетації слід проводити при виявленні перших ознак пошкодження, використовуючи зареєстровані інсектициди відповідно до регламенту застосування.