Віслокрилка звичайна

Віслокрилка звичайна (Sialis lutaria) належить до ряду Сітчастокрилі, родини Віслокрилки. Це комаха з розмахом крил до 35 мм, що має темне забарвлення та виражену сітчасту структуру жилок на крилах.

У спокійному стані комаха тримає крила складеними «будиночком», що дозволяє легко ідентифікувати вид у природі. Дорослі особини мають крупну голову та ротові органи, проте живуть вони вкрай мало.

Личинки віслокрилки мають довгасте тіло довжиною до 20 мм, темно-коричневого кольору. Відмінною рисою є наявність членистих зябрових відростків на сегментах черевця.

Життєвий цикл комахи нерозривно пов'язаний із водоймами. Самиці відкладають яйця на рослини, що нависають над водою, створюючи масивні кладки.

Після появи личинки падають у воду, де проводять основний етап свого життя, розвиваючись протягом одного-двох років серед донних відкладень.

Віслокрилка звичайна не вважається серйозним сільськогосподарським шкідником, оскільки дорослі особини не живляться тканинами рослин.

Проте личинки можуть завдавати шкоди в умовах гідропонного вирощування або на затоплюваних ділянках, пошкоджуючи кореневу систему молодих рослин.

У рибогосподарських комплексах, що межують із полями, ці комахи можуть виступати як конкуренти за кормові ресурси, поїдаючи корисних безхребетних.

Масова поява дорослих комах у закритому ґрунті може створювати незручності для персоналу та забруднювати рослинну продукцію продуктами життєдіяльності.

З огляду на це, прямий економічний збиток для агрокультур зазвичай є мінімальним, проте потребує контролю у специфічних умовах вирощування.

Період активного льоту імаго припадає на кінець весни та початок літа, зазвичай це травень та червень.

Цикл розмноження інтенсивний, але короткочасний, що дає змогу личинкам швидко заселити прибережну зону водойми.

Зимують виключно личинки, зариваючись у мул або пісок на дні водойм, де вони перебувають у стані спокою до весни.

Весною личинки виходять на берег для окуклення, що є вразливим моментом для проведення профілактичних заходів.

Температурний режим води значно впливає на швидкість розвитку покоління, тому в теплу весну вихід імаго відбувається раніше.

Хімічний захист проти віслокрилки зазвичай не є доцільним через її низьку шкідливість у польових умовах.

Основним методом контролю є культурно-технічні заходи, зокрема видалення навколоводної рослинності, яка слугує субстратом для відкладання яєць.

Підтримка гідротехнічних споруд у належному стані та своєчасна чистка зрошувальних каналів допомагають зменшити популяцію личинок.

У теплицях ефективним заходом є встановлення захисних сіток, які запобігають проникненню дорослих особин всередину.

• Видалення навколоводної рослинності.
• Механічна очистка дренажних систем.
• Захисні сітки на вікнах теплиць.
• Використання світлових пасток.