Скутигерела

Скутигерела (Scutigerella immaculata) належить до класу симфіл (Symphyla). Це дрібні, білуваті членистоногі, що за зовнішнім виглядом нагадують маленьких багатоніжок довжиною 5–8 мм.

Вони мають дуже рухливе тіло та 12 пар ніг у дорослих особин, що дозволяє їм швидко пересуватися крізь шпарини та порожнечі у ґрунті.

Ці істоти ведуть виключно підземний спосіб життя і надзвичайно чутливі до пересихання ґрунту, тому постійно перебувають у зонах із високою вологістю.

Личинки за морфологією схожі на дорослих особин, але мають меншу кількість кінцівок, що додаються під час кожного етапу линьки протягом життя.

Скутигерели не мають дихальних шляхів у звичному розумінні, тому їхня життєдіяльність повністю залежить від мікроклімату та вологості ґрунтового середовища.

Шкідник є поліфагом, тобто вражає велику кількість культур: від коренеплодів (буряк, картопля) до овочевих (томати, огірки) та декоративних рослин.

Основна шкода полягає у поїданні молодих корінців та кореневих волосків, що критично впливає на здатність рослини засвоювати воду та поживні речовини.

Пошкоджені рослини відстають у рості, жовтіють і нерідко гинуть на етапі сходів, що призводить до значних прорідин у посівах.

Через рани на корінні у тканини рослин легко проникають грибкові та бактеріальні патогени, що викликає вторинні кореневі гнилі.

У закритому ґрунті шкодочинність зростає в рази через постійні умови зволоження, що сприяють швидкому розмноженню та активному харчуванню шкідника.

Активність скутигерели чітко корелює з температурним режимом ґрунту. Найбільш активні вони у весняний період, коли ґрунт прогрівається до 15–20°C.

Зимують шкідники на значній глибині, де температура залишається стабільною, уникаючи промерзання ґрунту в зимовий період.

Під час літньої спеки та пересихання верхнього шару ґрунту вони опускаються нижче, але негайно повертаються до кореневої зони після поливу або дощів.

Тривалий цикл розвитку ускладнює контроль, оскільки популяція постійно оновлюється, а яйця відкладаються у важкодоступні тріщини ґрунту.

Найбільш критичними для захисту є періоди посіву та висадки розсади, коли молоді корені найбільш вразливі до механічних пошкоджень цими членистоногими.

Ознакою зараження є плямиста поява сходів. На ділянках з високою щільністю шкідника рослини виглядають пригніченими та мають низьку енергію росту.

Під час викопування хворих рослин можна помітити, що корінь не має дрібних розгалужень, він виглядає «обрізаним» або деформованим.

При обережному розкопуванні ґрунту навколо коріння можна побачити маленьких білих істот, що швидко рухаються вглиб при потраплянні світла.

Ефективним методом виявлення є розкладання шматочків сирої картоплі або моркви в ґрунті як принади, на які збираються ці шкідники.

Тривале в'янення рослин при достатньому зволоженні ґрунту є серйозним сигналом для перевірки наявності симфіл у ґрунтовому профілі.

Основні заходи базуються на агротехнічних методах, зокрема на глибокому обробітку ґрунту, що руйнує ходи та знижує чисельність популяції.

Необхідно уникати внесення неперепрілої органіки, оскільки вона слугує ідеальним середовищем для розмноження та живлення шкідника.

Хімічний контроль передбачає використання ґрунтових інсектицидів, які необхідно вносити безпосередньо в зону розташування коріння під час посадки.

• Покращення дренажу для зменшення надмірної вологості ґрунту.
• Використання біопрепаратів на основі патогенних грибів (наприклад, Beauveria bassiana).
• Регулярне розпушування міжрядь для підсушування верхнього шару ґрунту.
• Застосування добрив, що можуть тимчасово підвищувати кислотність ґрунту.

Поєднання агротехнічних заходів із точковим внесенням засобів захисту дає змогу ефективно контролювати чисельність скутигерели на полях та у теплицях.