Заболонник Кірша

Заболонник Кірша (лат. Scolytus kirschi) — це дрібний жук-короїд із родини довгоносиків (підродина Scolytinae). Доросла особина має циліндричне тіло довжиною 2,5–3,5 мм, яке вирізняється темно-коричневим або майже чорним кольором та вираженим блиском.

Голова жука щільно втягнута в передньоспинку, а вусики закінчуються характерною булавою. Личинки мають вигнуту форму, білий колір та позбавлені ніг, що є типовим для представників роду Scolytus.

Цей вид належить до групи стовбурових шкідників, які спеціалізуються на ослаблених деревах, порушуючи їхню внутрішню структуру та провідні шляхи.

Важливою ознакою цього виду є здатність до масового розмноження, якщо на ділянці є умови для накопичення популяції на всохлих гілках.

Жуки володіють досить розвиненими крилами, що дозволяє їм активно заселяти нові ділянки саду в пошуках ослаблених рослин-господарів.

Основними культурами, що уражаються цим шкідником, є яблуня, груша, а також деякі кісточкові породи, такі як слива та черешня.

Шкідник найчастіше обирає для заселення дерева, які постраждали від посухи, морозів або були механічно пошкоджені під час обробітку саду.

Личинки вигризають ходи в камбіальному шарі під корою, що призводить до переривання потоку поживних речовин та поступового відмирання гілок.

Масове розмноження заболонника може стати причиною загибелі цілого дерева протягом кількох років, оскільки підкорові ходи перерізають життєво важливі судини.

Крім личинок, значну шкоду завдають і дорослі жуки, які живляться тканинами молодих пагонів, що призводить до їхнього в’янення та ламкості.

Період активності та вильоту дорослих комах зазвичай припадає на весняні місяці, коли температура повітря стабілізується на рівні 15–18 градусів.

Найбільш інтенсивний літ спостерігається у травні та червні, коли жуки шукають підходящі місця для відкладання яєць під корою дерев.

Тривалість циклу розвитку може змінюватися залежно від регіону, іноді досягаючи двох років при несприятливих погодних умовах для лічинок.

Зимують шкідники переважно на стадії личинки в товщі кори, що забезпечує їм надійний захист від морозів та несприятливих зовнішніх чинників.

Весняне окукливання відбувається після того, як температура всередині деревини стає достатньою для метаморфозу, після чого дорослі особини прогризають вихідні отвори.

Візуально наявність шкідника можна визначити за дрібними круглими отворами на корі, які схожі на сліди від пострілів дрібним дробом.

Під корою можна побачити маточні ходи, від яких у різні боки розходяться личиночні канали, що утворюють характерний малюнок ураженої тканини.

На початкових етапах заселення помітне в’янення листя та верхівок молодих пагонів, що стається через живлення жуків у пазухах листя.

Поступово дерево втрачає свою життєздатність, що проявляється у передчасному пожовтінні крони та відмиранні окремих скелетних гілок.

Виділення камеді на стовбурах може свідчити про активну спробу дерева протидіяти проникненню личинок у глибокі тканини деревини.

Головним заходом боротьби залишається сувора санітарна обрізка, яка передбачає видалення та спалювання всіх сухих та заселених шкідником гілок.

Необхідно підтримувати високий рівень агрофону саду: вчасне поливання та підживлення дерев роблять їх менш привабливими для нападів короїдів.

Хімічний метод передбачає використання інсектицидів системної або контактної дії в період вильоту жуків для запобігання відкладанню ними яєць.

• Систематична обрізка уражених ділянок.
• Застосування феромонних пасток для контролю чисельності.
• Побілка стовбурів для захисту від перегріву та шкідників.
• Обробка дерев інсектицидами в період масового льоту.

Якщо дерево уражене занадто сильно і втратило більшу частину камбію, доцільно повністю видалити таку рослину, щоб запобігти зараженню сусідніх дерев у саду.