Білокрилка рисова

Білокрилка рисова (Scirpophaga innotata) належить до ряду Лускокрилі (Lepidoptera), родини Вогнівки (Crambidae). Доросла особина — це невелика комаха з білими крилами, розмах яких сягає близько 25–30 мм.

Тіло комахи витончене, веретеноподібне, забарвлене у білий або кремовий колір. У самок на кінчику черевця є характерний пучок волосків, який вони використовують для захисту відкладених яєць.

Яйця шкідника відкладаються групами на нижній стороні листя рису і вкриваються захисним шаром волосків, що нагадує вату або сірий повсть. Це забезпечує кладкам захист від зовнішнього середовища та хижаків.

Личинки, або гусениці, проходять кілька стадій розвитку. На ранніх етапах вони мають світле забарвлення, у міру дорослішання стають жовтувато-білими з чіткою темною головною капсулою.

Лялечки комахи формуються всередині стебел рису або в основі рослини, що ускладнює їх виявлення при візуальному огляді посівів без розтину пошкоджених тканин.

Цей шкідник є вузькоспеціалізованим і завдає критичної шкоди посівам рису (Oryza sativa) у країнах Південно-Східної Азії та Австралії. Шкідливість проявляється на всіх стадіях розвитку культури.

Гусениці проникають всередину стебла рису, де виїдають внутрішні тканини, руйнуючи провідні судини. Це призводить до припинення подачі поживних речовин до волоті.

Найбільшої шкоди завдається в період виходу рослини в трубку та викидання волоті. При сильному зараженні гусениці здатні знищити до 80–90% врожаю на ураженому полі.

Пошкоджені стебла припиняють ріст, а волоті формуються порожніми або передчасно засихають, стаючи білими та безжиттєвими, що в агрономії називають «білоколосицею».

Вторинним фактором збитків є ослаблення рослини, яка стає вкрай чутливою до грибкових та бактеріальних інфекцій, що проникають через пошкоджені тканини.

Цикл розвитку Scirpophaga innotata тісно пов'язаний із кліматичними умовами та режимом зрошення рисових полів. Масова поява шкідника часто приурочена до початку сезону дощів.

Дорослі метелики найбільш активні в нічний час і сильно приваблюються штучним освітленням, що часто використовується фахівцями для моніторингу популяції за допомогою світлових пасток.

Розвиток одного покоління може займати від 30 до 45 днів залежно від температури повітря та вологості. За сезон за сприятливих умов може розвинутися кілька генерацій.

Діапауза комахи настає в несприятливий період, коли гусениці перечікують сухий сезон всередині стерні рису, що залишається після збирання врожаю, впадаючи у стан спокою до настання вологи.

Пік шкідливості зазвичай припадає на період інтенсивного вегетативного росту культури, коли чисельність популяції досягає свого максимуму через велику кількість кормової бази.

Першою явною ознакою присутності шкідника є наявність яйцекладок, вкритих пухнастими лусочками, на нижній поверхні листя рису, які помітні при детальному огляді.

На рослинах візуально спостерігається в'янення центрального листка (так званий «мертвий листок»), який жовтіє та скручується, тоді як інше листя залишається зеленим.

На пізніх стадіях розвитку посівів основним симптомом стає поява порожніх білих волотей на фоні зеленого поля, які не формують зерно та виділяються своєю прямостоячою формою.

При розтині стебла можна виявити гусениць шкідника, а також екскременти всередині ходів, прогризених комахою вздовж стебла.

• Пожовтіння та відмирання центрального листка.
• Білоколосиця (порожні білі волоті).
• Наявність отворів у стеблах рису.
• Присутність сіруватих яйцекладок на листі.

Основний метод контролю полягає в дотриманні агротехнічних заходів, таких як сівозміна та знищення пожнивних залишків рису, у яких зимують гусениці.

Своєчасна оранка рисових полів після збирання врожаю дозволяє зруйнувати місця зимівлі шкідника та радикально знизити чисельність популяції наступного року.

Використання стійких до пошкодження стебловими шкідниками сортів рису є найбільш ефективним довгостроковим рішенням для фермерських господарств.

При перевищенні економічного порогу шкідливості застосовуються інсектициди системної дії, які здатні проникати в тканини рослини та впливати на гусениць всередині стебла.

Біологічний контроль, що включає використання природних паразитів, таких як наїзники-яйцеїди (Trichogramma), показує високу результативність у складі комплексних програм захисту рослин.