Жовтий стебловий метелик

Жовтий стебловий метелик (Scirpophaga incertulas) належить до ряду Лускокрилі (Lepidoptera) та родини Вогнівки-трав'янки (Crambidae). Це один з найнебезпечніших спеціалізованих шкідників рису.

Дорослі особини характеризуються статевим диморфізмом. Самки мають золотисто-жовті крила з темною плямою, а самці — дещо дрібніші та світліші, що забезпечує їм маскування вночі.

Гусениці проходять розвиток виключно всередині стебел рослин, що робить їх захищеними від зовнішніх факторів та більшості інсектицидів контактної дії.

Лялечки розвиваються всередині стебла у спеціальному коконі. Процес окукливания починається після завершення інтенсивного живлення гусениці, яка прогризає вихідний отвір для майбутнього метелика.

Цикл розвитку комахи тісно пов'язаний з водним режимом рисових полів, оскільки для успішного виживання виду необхідна висока вологість повітря та оптимальні температури.

Основною кормовою культурою є рис. Комаха поширена переважно в країнах Південної та Південно-Східної Азії, де завдає величезної шкоди рисовим плантаціям.

Шкода завдається гусеницями, які проникають всередину стебла та виїдають його серцевину, перериваючи потік поживних речовин і води до колоса.

Пошкоджені рослини стають крихкими, часто ламаються під власною вагою або під впливом вітру, що значно ускладнює процес збору врожаю.

Втрати врожаю від цього шкідника можуть бути катастрофічними, оскільки він пошкоджує рослини на різних етапах — від кущення до молочної стиглості зерна.

Навіть при незначному ураженні знижується маса 1000 зерен, що негативно позначається на товарних якостях та показниках якості рисової крупи.

Найперша ознака ураження — «мертве серце» (dead heart), коли центральний листок молодих рослин жовтіє та відмирає внаслідок пошкодження стебла гусеницею.

Другим типовим симптомом є «біла волоть» (white head) — виникнення порожніх, білих та вертикально стоячих волотей у період цвітіння та дозрівання рису.

Зовнішній огляд рослин часто виявляє невеликі отвори на стеблах, через які гусениці проникали всередину, та накопичення екскрементів біля основи стебла.

При розтині уражених стебел можна побачити виїдені порожнини, залишки тканин та саму гусеницю, яка часто заглиблюється в нижню частину рослини.

• жовтіння центральних листків;
• утворення білих пустих волотей;
• отвори на поверхні стебла;
• наявність фрасів (екскрементів);
• передчасне в'янення рослин.

Контроль чисельності жовтого стеблового метелика базується на принципах інтегрованого захисту рослин для зменшення використання пестицидів.

Важливим агротехнічним заходом є знищення післяжнивних залишків та стерні, де зимують гусениці, що дозволяє суттєво знизити чисельність популяції наступного року.

Застосування стійких сортів рису, які мають міцніші стебла та меншу схильність до інтенсивного живлення гусениць, є пріоритетним напрямком селекції.

Біологічний захист з використанням ентомофагів, зокрема трихограми, дозволяє знищувати яйця шкідника до моменту виходу гусениць, що є найбільш ефективним способом контролю.

Хімічний метод застосовується лише при перевищенні економічного порогу шкодочинності, перевагу слід надавати системним інсектицидам, здатним проникати всередину тканин рослин.