Злаковий павутинний кліщ

Злаковий павутинний кліщ (Schizotetranychus andropogoni) є небезпечним фітофагом, що належить до родини павутинних кліщів. Це дрібні організми довжиною до 0,5 мм, які мають світло-жовте або зеленувате забарвлення.

Кліщ формує свої колонії на нижньому боці листків, створюючи тонке павутиння. Саме це павутиння служить захистом для кладок яєць та всього покоління комах від зовнішніх факторів та хижаків.

Розвиток шкідника відбувається дуже швидко, особливо в спекотну погоду. Повний цикл розвитку від яйця до дорослої особини може тривати від кількох днів до двох тижнів залежно від температурного режиму.

Самки цього виду є більш помітними, вони відкладають яйця безпосередньо всередині плетива павутини. Це робить їх надзвичайно стійкими до деяких методів обробки, які не мають системної дії.

Зимують дорослі особини в стадії діапаузи у ґрунті, під рослинними рештками або в кореневій системі багаторічних злакових трав на узбіччях полів.

Основними об’єктами ураження є пшениця, ячмінь, жито та овес. Крім того, шкідник успішно розвивається на диких злаках, що дозволяє йому виживати в умовах відсутності культурних рослин.

Кліщі висмоктують сік із клітин паренхіми листків. Це призводить до появи дрібних плям, що згодом зливаються, спричиняючи відмирання значних ділянок листкової пластинки.

Внаслідок пошкодження різко знижується інтенсивність фотосинтезу. Це негативно відбивається на формуванні колоса та наливі зерна, що в кінцевому підсумку знижує загальну врожайність агрокультури.

При масовому поширенні кліщ переходить на верхні листки та колосся. Це викликає їх передчасне в’янення та засихання, що критично впливає на якість майбутнього врожаю.

Шкодочинність посилюється тим, що пошкоджені рослини втрачають опірність до патогенних мікроорганізмів, що часто призводить до комплексного ураження посівів інфекційними хворобами.

Активізація шкідника починається навесні, як тільки повітря прогрівається до +15–18 градусів. У цей час перезимувавши самки починають заселяти молоді сходи зернових.

Найбільш сприятливими для розмноження є періоди сухої та спекотної погоди влітку. Відсутність дощів сприяє швидкому збільшенню чисельності популяції, яка може сягати катастрофічних значень.

У липні та серпні кліщ досягає піку своєї шкідливої діяльності. В цей час спостерігається найбільше розселення шкідника за допомогою вітру, що сприяє зараженню нових ділянок поля.

Зі зниженням температур наприкінці сезону активність кліщів падає. Комахи поступово готуються до зимового періоду, мігруючи в нижні шари ґрунту або під суху рослинність.

Протягом сезону агрономи повинні звертати увагу на стан посівів під час критичних фаз росту: вихід у трубку, колосіння та молочно-воскова стиглість зерна.

Першим візуальним сигналом зараження є виникнення хлоротичних точок на листках. Поступово лист втрачає зелений колір і стає сріблясто-жовтим через руйнування клітин.

На нижньому боці листа чітко видно тонку павутину. Якщо уважно придивитися, можна помітити самого кліща та його дрібні яйця, що виглядають як крихітні скляні кульки.

Скручування та пожовтіння листків, які спочатку з'являються плямами на полі, є ознакою прогресуючої популяції. З часом ці плями розростаються і можуть охопити значні площі.

При сильному ураженні рослини виглядають «обпаленими» сонцем. Це відбувається через те, що клетинний сік висмоктаний, а хлоропласти зруйновані, що перешкоджає живленню рослини.

Зменшення маси 1000 зерен та щуплість зерна в колосі — це фінальний етап наслідків діяльності шкідника, який свідчить про значні втрати врожаю.

Основу боротьби складають агротехнічні заходи: ретельна обробка стерні, видалення злакових бур'янів та дотримання сівозміни, що перериває ланцюг живлення кліща.

Застосування акарицидів є виправданим при перевищенні економічного порогу шкодочинності. Необхідно використовувати препарати з різними механізмами дії для запобігання виникненню резистентності.

Важливо забезпечити якісне внесення препаратів за допомогою обприскувачів з достатнім тиском, щоб розчин потрапив на нижню сторону листків, де ховаються шкідники.

• Систематичне обстеження посівів на наявність павутини.
• Використання біологічних засобів захисту (ентомофагів).
• Контроль чистоти країв полів та прилеглих територій.

Вкрай важливо вчасно виявити вогнища зараження та проводити локальну обробку, що дозволить мінімізувати застосування пестицидів на всій площі посіву.