Короткокрила капустянка

Короткокрила капустянка Scapteriscus abbreviatus є небезпечним шкідником з родини капустянкових (Gryllotalpidae). Цей вид характеризується наявністю вкорочених крил, що не закривають черевце повністю.

Комаха має потужні передні кінцівки, що слугують для швидкого пересування під землею та прокладання довгих ходів. Забарвлення тіла варіюється від світло-коричневого до темно-бурого, що робить її непомітною в ґрунті.

Біологія виду тісно пов’язана з ґрунтовим середовищем. Розвиток відбувається поступово, через стадії яйця, личинки та дорослої комахи, кожна з яких веде прихований спосіб життя.

Короткокрила капустянка віддає перевагу вологим та пухким ґрунтам, насиченим органікою. Вона менш мобільна за звичайну капустянку через особливості будови крил, тому локалізується в місцях з найбільш сприятливими умовами.

Органи зору та дотику дозволяють комасі швидко реагувати на зміни в оточенні, що ускладнює проведення заходів з її відлову та знищення.

Цей шкідник завдає значної шкоди багатьом сільськогосподарським культурам. Під загрозою знаходяться коренеплоди, такі як картопля, морква, буряк, а також коренева система овочевих розсадних культур.

Капустянка підгризає коріння молодих дерев у садах та виноградниках, що може призвести до уповільнення росту або загибелі молодих саджанців. Також часто пошкоджуються посіви зернових та кукурудзи.

Характер шкоди полягає не тільки у поїданні рослинних тканин, а й у механічному пошкодженні кореневої системи під час прокладання підземних ходів. Це провокує висихання рослин.

В умовах теплиць шкідник здатний знищити всю розсаду за лічені дні. Через переривання живлення рослини втрачають тургор і швидко гинуть, що призводить до значних втрат врожаю.

Пошкоджені ділянки коренів стають вразливими до патогенних грибів та бактерій. Це спричиняє розвиток гнилей, які поширюються на сусідні здорові рослини через пошкоджену кореневу систему.

Навесні, після прогрівання ґрунту до 10-12 градусів, комахи починають переміщатися до поверхні. Це початок їхнього найбільш активного вегетаційного періоду.

Влітку спостерігається пік розмноження. Самки відкладають яйця у спеціально підготовлені підземні камери. У цей час шкідник найбільш активно живиться, щоб забезпечити потреби організму.

Личинки, що з’являються влітку, інтенсивно живляться корінням та підземними частинами рослин. Їхня чисельність у другій половині літа визначає рівень майбутніх втрат врожаю.

Восени, зі зниженням температури, дорослі особини та личинки старших віків заглиблюються в ґрунт на зимівлю. Вони можуть опускатися на значну глибину, де температура залишається стабільною.

Тривалість кожного сезону залежить від погодних умов регіону. Чим триваліший теплий період, тим довше триває життєвий цикл і тим більше шкоди встигає завдати популяція.

Основною ознакою зараження є раптове в'янення рослин на грядці. При огляді видно, що корінь перегризений або суттєво пошкоджений біля основи стебла.

Після поливу або дощу на поверхні стають чітко помітні виступи ґрунту — це підземні ходи, якими пересувається комаха. Вони часто проходять безпосередньо вздовж рядків культур.

Наявність вхідних отворів у ґрунті діаметром до 2 см свідчить про активну діяльність капустянки на ділянці. Поруч з такими отворами часто можна помітити розпушений ґрунт.

У вечірній час або вночі на поверхні ґрунту можна помітити дорослих комах, що виходять на пошуки пари або нового місця живлення.

Присутність капустянки також видає специфічний стрекочучий звук у вечірні години, який лунає з-під землі, що є ознакою шлюбної активності комах.

Ефективним агротехнічним методом є перекопування ґрунту в осінній період, що дозволяє винести гнізда з яйцями на поверхню, де вони гинуть від морозів або хижаків.

Використання отруєних приманок на основі зерна, обробленого інсектицидами, дозволяє суттєво знизити чисельність шкідника на великих площах.

Встановлення світлових та феромонних пасток допомагає моніторити чисельність популяції та виловлювати дорослих особин у період масового виходу на поверхню.

Біологічний захист передбачає використання препаратів на основі ентомопатогенних нематод або грибів, які безпечні для рослин, але смертельні для шкідника.

• Внесення мікробіологічних добрив, що відлякують шкідника.
• Висаджування навколо ділянок чорнобривців або інших рослин з різким запахом.
• Регулярне розпушування міжрядь для пошкодження ходів.