Сарана

Саранові (Acrididae) належать до ряду прямокрилих та вирізняються високою здатністю до перельотів на значні відстані під час міграцій.

Органи зору шкідника дуже розвинені, що дозволяє їм швидко виявляти кормові ділянки навіть на великих просторах степу чи поля.

Ротовий апарат сарани настільки потужний, що дозволяє комасі перетирати не лише м'які листки, а й доволі жорсткі стебла зернових культур.

Характерною ознакою є стрибальні задні кінцівки, які забезпечують швидке пересування у нижньому ярусі рослинності на стадії личинки.

Комахи мають здатність до фазової мінливості, змінюючи свою поведінку та зовнішній вигляд при переході з поодинокого способу життя до стадного.

Сарана є надзвичайно небезпечним багатоїдним шкідником, який за короткий час може повністю знищити зелений покрив на великих площах.

Найбільше страждають злакові культури: пшениця, кукурудза, жито та ячмінь, які з’їдаються комахами до самого коріння.

Окрім зернових, сарана активно пошкоджує посіви технічних культур, зокрема цукровий буряк, соняшник, льон та різні овочеві посадки.

У випадках масового розмноження шкідник здатний знищувати навіть плодові дерева, об’їдаючи молоде листя, зав'язі плодів та молоду кору пагонів.

Економічні втрати від навали сарани часто є критичними, оскільки відсутність оперативного реагування призводить до повної втрати майбутнього врожаю.

Розвиток сарани тісно пов'язаний із температурним режимом, тому активність комах починається з настанням стабільного весняного тепла.

Яйця, що перезимували у ґрунті, починають масово відроджуватися, що збігається за часом із проростанням основних польових культур.

Личинки проходять п'ять стадій розвитку, під час яких вони поступово збільшуються в розмірах та переходять до активного харчування.

Наприкінці літа більшість популяції перетворюється на дорослих крилатих особин (імаго), які здатні до дальніх перельотів у пошуках нових кормів.

Восени відбувається спарювання та відкладання яєць у ґрунт, де вони залишаються до наступного сезону в спеціальних захисних капсулах — кубишках.

Першим сигналом про небезпеку є поява скупчень стрибаючих личинок, які поступово оголюють стебла рослин вздовж меж поля.

Характерним пошкодженням є скелетування або повне об’їдання листової пластинки, залишаючи лише грубі жилки або голі стебла.

Збільшення кількості комах у траві супроводжується специфічним шумом, який стає особливо помітним у сонячні години дня.

Помітні екскременти на поверхні ґрунту та сліди поїдання на краях листків є вірними ознаками активної життєдіяльності шкідника.

Масова поява хижих птахів над ділянкою поля часто вказує на скупчення комах, які стали об'єктом живлення для пернатих.

Захисні заходи повинні бути комплексними та базуватися на постійному моніторингу щільності популяції шкідника на полях.

Механічний метод включає оранку полів у місцях відкладання яєць, що руйнує кубишки та призводить до загибелі майбутнього покоління.

Хімічний контроль проводиться шляхом обприскування інсектицидами в період, коли личинки знаходяться в ранніх вікових стадіях розвитку.

Біологічний метод передбачає використання ентомофагів та природних ворогів сарани для стримування її розмноження в екосистемі.

• Моніторинг крайових зон посівів
• Використання схвалених інсектицидів
• Дотримання сівозміни для обмеження кормової бази