Вишневий трубкокрут

Вишневий трубкокрут (Rhynchites auratus) є представником родини довгоносиків, що належить до ряду твердокрилих. Дорослий жук має довжину тіла від 5 до 9 мм та характерний золотисто-зелений металевий блиск.

Цей шкідник має видовжену головотрубку, яка допомагає йому пошкоджувати як листя, так і молоді плоди під час харчування та відкладання яєць.

Личинка вишневого трубкокрута — це товста, безнога, білувата гусениця, що розвивається виключно всередині кісточок плодів, що робить її вкрай стійкою до зовнішніх чинників.

Зимують дорослі жуки у ґрунті під деревами, заглиблюючись на рівень 5–15 см. Навесні, коли температура ґрунту піднімається, вони виходять на поверхню.

Під час небезпеки жуки прикидаються мертвими, падаючи на землю, що є одним із важливих маркерів для їх виявлення під час моніторингу саду.

Найбільшої шкоди цей вид завдає вишні та черешні, проте він також може атакувати сливу, аличу, абрикос та інші кісточкові культури, що ростуть поруч.

Навесні дорослі особини виїдають бруньки, що розпускаються, молоді листки та квіти, спричиняючи значну деформацію та послаблення вегетативної маси дерева.

Найнебезпечнішим етапом є живлення личинок, які повністю знищують ядро в кісточці плода, що призводить до зупинки розвитку плоду та його опадання.

Пошкоджені плоди швидко втрачають товарний вигляд, набувають неприємного смаку та стають непридатними для вживання або тривалого зберігання.

У випадках масового розмноження, неконтрольована популяція трубкокрута може призвести до майже повної втрати врожаю кісточкових культур на всій ділянці.

Активний вихід жуків з ґрунту розпочинається під час розпускання бруньок і триває до моменту формування зав’язі плодів, що зазвичай припадає на кінець весни.

Період спарювання та відкладання яєць тісно пов'язаний із наявністю молодих плодів, оскільки самці необхідно пошкодити плодоніжку для успішного розвитку личинки.

Розвиток личинки всередині плоду триває близько півтора місяця, після чого вона виходить із кісточки і заривається у ґрунт для проходження стадії лялечки.

Наприкінці літа з ґрунту виходять молоді жуки нового покоління, які додатково харчуються листям до настання холодів, після чого йдуть на зимівлю.

Життєвий цикл шкідника чітко синхронізований з фенологічними фазами розвитку кісточкових дерев, що робить його одним із найбільш прогнозованих, але небезпечних шкідників.

Основним візуальним сигналом ураження є поява дрібних отворів на листках та бутонах, які згодом перетворюються на помітні дірки в листі.

• Передчасне опадання зеленої зав’язі вишні та черешні.
• В'янення і засихання плодоніжок, спричинене надрізами, які робить самка під час відкладання яєць.
• Масове скидання плодів, які всередині містять ознаки пошкодження кісточки.

При розрізанні опалого плоду можна виявити наявність личинки, що є остаточним підтвердженням зараження саме вишневим трубкокрутом.

Зниження інтенсивності росту пагонів та передчасна дефоліація дерева також можуть бути непрямими ознаками високої чисельності цього шкідника в саду.

Найважливішим заходом є своєчасне збирання та утилізація падалиці, що дозволяє суттєво зменшити кількість личинок, які йдуть на заляльковування в ґрунт.

Восени та рано навесні рекомендується проводити перекопування пристовбурних кіл, що руйнує місця зимівлі дорослих жуків і знищує лялечки в ґрунті.

Ефективним методом є механічне струшування шкідників з дерев на спеціальну підстилку в прохолодні ранкові години, коли жуки малорухливі.

Застосування інсектицидів контактно-системної дії в період до цвітіння та після нього дозволяє стримати розмноження популяції та зберегти майбутній врожай.

Встановлення ловчих поясів або використання відлякувачів може знизити тиск шкідника на дерева, якщо чисельність трубкокрута не перевищує економічного порогу шкодочинності.