Букарка

Букарка (Rhynchites auratus) — це невеликий жук родини довгоносиків, який є небезпечним шкідником плодових культур. Доросла особина має яскравий золотисто-зелений колір з металевим відблиском.

Розмір дорослого жука становить від 2,5 до 3 міліметрів. Його тіло вкрите дрібними волосками, а характерною рисою є коротка, широка головотрубка, притаманна представникам цього сімейства.

Личинка букарки має вигнуту форму, білуватий колір та коричневу голову. Вона розвивається приховано всередині плодів або бруньок, що ускладнює своєчасну боротьбу з нею.

Яйця комахи дрібні, білого кольору, мають овальну форму. Самка відкладає їх у поглиблення, які сама ж вигризає в молодих зав'язях плодів.

Під час небезпеки жуки проявляють захисну реакцію — падають на землю і прикидаються мертвими, що часто використовується садівниками для їх механічного збору.

Основними «мішенями» букарки є плодові дерева, зокрема яблуні, груші, вишні та черешні. Шкідник здатний знищити значну частину врожаю за короткий період.

Дорослі жуки навесні масово пошкоджують бруньки, що розпускаються, молоді листки та квітки. Це послаблює дерево та зменшує його здатність до нормального плодоношення.

Личинки букарки завдають шкоди плодам, вигризаючи ходи всередині та навколо кісточки. Це призводить до того, що плоди стають непридатними для харчування та втрачають товарний вигляд.

Заражена зав'язь найчастіше опадає завчасно. Масове скидання дрібних плодів — один із головних показників активності цього шкідника на ділянці.

Крім того, місця пошкоджень на гілках стають вхідними воротами для грибкових хвороб, що може призвести до омертвіння окремих ділянок кори та пагонів.

Зимують імаго (дорослі жуки) або личинки у ґрунті. З настанням весняного тепла, коли температура ґрунту прогрівається до +10 градусів, комахи виходять на поверхню.

Перша активність спостерігається під час набрякання бруньок. Це критичний період, коли садівникам слід проводити огляд своїх насаджень.

Пік масового розмноження припадає на період цвітіння та формування зав'язі. Саме в цей час самки активно відкладають яйця у плоди.

Літній період характеризується розвитком личинок всередині плодів. Вони інтенсивно харчуються м'якоттю, завершуючи свій цикл розвитку до кінця сезону.

Восени личинки залишають плоди та заглиблюються у ґрунт для підготовки до зими. Цей процес є завершальним етапом у річному циклі життєдіяльності букарки.

На листках можна побачити дрібні отвори, схожі на проколи від голки, які залишають жуки під час живлення соком рослини.

Почервоніння або деформація окремих ділянок на молодих плодах свідчить про те, що там знаходиться яйцекладка шкідника.

Передчасне опадання зав'язі в червні є прямим сигналом про те, що всередині плоду розвивається личинка букарки.

Якщо розрізати падалицю, можна виявити ходи та саму личинку, що харчується м'якоттю біля кісточки.

Засихання верхівок молодих пагонів та передчасне обсипання пелюсток також вказує на пошкодження, спричинені діяльністю цього довгоносика.

Механічний метод включає ранкове струшування жуків з дерев на розстелену плівку або тканину. Ефективність цього способу залежить від регулярності проведення.

Систематичне збирання та знищення падалиці є обов'язковим заходом, який дозволяє позбутися личинок до того, як вони підуть у ґрунт на зимівлю.

Осіннє перекопування пристовбурних кіл саду допомагає знищити значну частину популяції, яка готується до зимування в ґрунті.

Хімічний захист передбачає обприскування інсектицидами до початку цвітіння, коли жуки найбільш вразливі та ще не встигли відкласти яйця.

• Використання дозволених інсектицидів контактної дії.
• Видалення сухої та хворої порослі.
• Приваблення у сад птахів, які знищують жуків.