В'язовий стрибунець

В'язовий стрибунець (Rhynchaenus excellens) належить до родини довгоносиків (Curculionidae). Це дрібні жуки, що мають характерні стрибальні задні ноги, які дозволяють їм швидко покидати місця годівлі.

Доросла комаха має розмір тіла 2–3 мм, колір переважно темний, від коричневого до чорного. Тіло вкрите дрібними волосками, що надає йому матового відтінку.

Личинки в'язового стрибунця мають безногу форму і розвиваються всередині листових пластинок. Вони мають світле забарвлення та добре розвинений ротовий апарат для живлення паренхімою.

Визначення виду здійснюється за допомогою візуального огляду листя та використання ентомологічного сачка для збору імаго в період їх найвищої активності.

Через малі розміри жука часто плутають з іншими видами довгоносиків, тому для точної ідентифікації агрономи використовують визначники за морфологічними ознаками.

Головною кормовою базою цього виду є дерева роду Ulmus (В'яз). Шкідник завдає шкоди як молодим саджанцям, так і дорослим деревам у лісосмугах та парках.

Імаго пошкоджують листя, вигризаючи в ньому численні отвори, що призводить до порушення процесу фотосинтезу та естетичної деградації дерева.

Личинки формують внутрішньолисткові міни. Це суттєво зменшує площу зеленої поверхні листка, що є критичним для росту молодих пагонів в’яза.

Масова присутність шкідника викликає передчасне всихання листя. Внаслідок цього дерево втрачає життєві сили, стаючи вразливим до інших патогенів.

Пошкодження, спричинені стрибунцем, негативно впливають на річний приріст деревини та загальний стан імунітету насаджень протягом вегетаційного сезону.

Перезимівля комах відбувається у фазі імаго в підстилці або тріщинах кори. Навесні, під час розпускання бруньок, дорослі особини виходять на поверхню.

Період розмноження триває з кінця весни до середини літа. Самки відкладають яйця всередину молодих листків, де згодом з'являються личинки.

Розвиток личинок відбувається всередині мін, де вони й заляльковуються. За сприятливих умов розвиток одного покоління триває кілька тижнів.

Друге покоління жуків стає активним у другій половині літа. Вони продовжують харчуватися листям, готуючи організм до майбутньої зими.

Зі зниженням температури повітря імаго переходять у діапаузу, шукаючи безпечні місця для захисту від морозів під залишками рослинності.

Однією з найперших ознак ураження є поява дрібних отворів на молодому листі, які виглядають як наслідок живлення дорослих особин.

Головним показником наявності личинок є міни — світлі смуги або плями на листках, які поступово темніють і стають коричневими через некроз тканин.

Листя, уражене стрибунцем, може деформуватися або скручуватися. Якщо листок піднести на світло, всередині міни можна побачити личинку або її екскременти.

Влітку на сильно пошкоджених деревах спостерігається передчасне побуріння крони, що виглядає як передчасна осінь.

• Наявність дрібних отворів на листках.
• Поява світлих плям-мін неправильної форми.
• Потемніння та всихання пошкоджених ділянок листка.
• Масове скидання листя раніше природного терміну.

Застосування хімічних інсектицидів системної дії є основним методом контролю в зонах масового розмноження шкідника на початку весни.

Санітарна очистка території від опалого листя восени дозволяє суттєво зменшити чисельність популяції, яка готується до перезимівлі.

Використання біологічних препаратів на основі ентомопатогенних грибів допомагає стримувати розвиток личинок без шкоди для довкілля.

Моніторинг чисельності комах за допомогою жовтих клейових пасток дозволяє своєчасно розпочати заходи з обробки насаджень.

Регулярне підживлення дерев стимуляторами росту допомагає їм легше переносити стрес від пошкоджень та швидше відновлювати крону.