Ризотрогус

Ризотрогус (Rhizotrogus) належить до родини пластинчастовусих жуків (Scarabaeidae), ряду твердокрилих. Зовні імаго нагадує травневого хруща, але має менші розміри, зазвичай від 14 до 18 мм.

Тіло дорослої особини має овальну форму та забарвлене у бурувато-жовті або коричневі кольори. Поверхня надкрил вкрита густими короткими волосками.

Личинки ризотрогуса — це класичні шестиногі личинки білого кольору з коричневою головою. Вони завжди вигнуті у формі літери «С» і досягають 30–40 мм у довжину.

Визначити видову приналежність імаго можна за будовою вусиків та наявністю характерного малюнка на останньому сегменті черевця личинки (растро).

Розвиток комахи відбувається з повним перетворенням: яйце, личинка, лялечка та імаго. Весь цикл у ґрунті може тривати від 2 до 3 років залежно від кліматичних умов регіону.

Основну шкоду культурам завдають саме личинки, що мешкають у ґрунтовому горизонті та живляться кореневою системою рослин протягом кількох років свого розвитку.

Ризотрогус пошкоджує широкий спектр сільськогосподарських культур, включаючи зернові колосові, кукурудзу, цукрові буряки та картоплю.

У розплідниках та молодих садах личинки можуть повністю перегризати корені саджанців, що призводить до швидкої загибелі молодих дерев і чагарників.

Дорослі жуки живляться листям різних листяних порід дерев і кущів, проте збитки від імаго значно менші, ніж від кореневих пошкоджень личинками.

Висока щільність популяції у ґрунті може призвести до повної втрати врожаю на окремих ділянках, оскільки уражені рослини втрачають здатність засвоювати вологу та поживні речовини.

Виліт дорослих жуків починається навесні, зазвичай у квітні або травні, що збігається з періодом активної вегетації багатьох польових культур.

Масовий літ імаго часто відбувається у вечірній час, жуки активні у сутінках і можуть проявляти інтерес до джерел штучного світла.

Після спаровування самиці відкладають яйця у ґрунт на глибину від 10 до 20 сантиметрів, обираючи ділянки з достатнім зволоженням та наявністю органіки.

Личинки молодших віків живляться перегноєм та дрібними корінцями, але в міру росту, починаючи з другого року, переходять на живлення коренями культурних рослин.

У ґрунті личинки ризотрогуса мігрують вертикально: у літній час вони знаходяться у глибших шарах, а навесні та восени піднімаються у прикореневу зону для активного живлення.

Першою ознакою зараження посівів є осередкове пожовтіння та в'янення рослин навіть за достатнього рівня вологості ґрунту.

При огляді кореневої системи уражених рослин можна виявити характерні об'їдання коренів, аж до повної їх відсутності у нижній частині кореневища.

Якщо копнути ґрунт в осередку ураження на глибину 10–20 см, можна виявити згорнуті у кільце білі личинки шкідника.

Зовнішній вигляд ділянки нагадує «лисини», де сходи зріджені, а залишки рослин легко висмикуються із землі через відсутність міцної кореневої опори.

Інтенсивне живлення личинок особливо помітне у посушливі періоди, коли пошкоджені рослини гинуть значно швидше за здорові.

Основним методом боротьби є глибока зяблева оранка, яка механічно пошкоджує личинок і виносить їх на поверхню, де вони гинуть від птахів та пересихання.

Ефективним агротехнічним прийомом є правильна сівозміна, що виключає вирощування культур, схильних до сильного ураження, на заражених полях протягом кількох років.

Для передпосівної обробки насіння або внесення в рядки застосовуються сучасні інсектициди ґрунтової дії, що містять системні діючі речовини.

Використання біологічних засобів, таких як препарати на основі ентомопатогенних грибів (Beauveria bassiana) або нематод, демонструє хороші результати у програмах інтегрованого захисту.

• Дотримання сівозміни.
• Глибокий обробіток ґрунту.
• Застосування ґрунтових інсектицидів.
• Моніторинг чисельності імаго за допомогою світлопасток.
• Біологічний контроль грибковими препаратами.