Стебловий прихованохоботник

Стебловий прихованохоботник (Rhinoncomimus rhytidosomoides) — це небезпечний шкідник із родини довгоносиків, який спеціалізується на пошкодженні хрестоцвітих культур.

Дорослий жук має довжину близько 3 мм, темне забарвлення та характерну витягнуту головотрубку, що дозволяє легко ідентифікувати вид у полі за допомогою лупи.

Личинки цього шкідника є безногими, білого кольору із коричневою головою, вони повністю розвиваються всередині стебел або черешків листя рослини.

Зимує шкідник у стадії імаго під рослинними залишками або в шарі ґрунту, активізуючись при першому весняному потеплінні.

Розвиток комах тісно пов'язаний із фенофазами ріпаку, тому контроль чисельності має бути своєчасним та базуватися на результатах моніторингу.

Головною культурою, яку пошкоджує цей шкідник, є озимий та ярий ріпак. Також до групи ризику входять гірчиця та дикорослі представники капустяних.

Дорослі жуки живляться тканинами листя, залишаючи після себе невеликі округлі отвори, проте основної шкоди завдають личинки, що виїдають стебла зсередини.

Пошкодження внутрішніх тканин призводить до порушення обміну речовин у рослині, зниження темпів росту та деформації всієї надземної частини.

Сильно пошкоджені рослини стають вразливими до вторинних інфекцій, таких як фомоз або бактеріоз, що значно ускладнює подальший захист посівів.

Наслідком значного пошкодження є передчасне вилягання стебел та суттєве зниження врожайності насіння, а також зменшення його олійності.

Поява шкідника на полях спостерігається з моменту відновлення вегетації ріпаку навесні, коли середньодобова температура повітря перевищує 8-10 градусів.

Масове відкладання яєць відбувається на початку фази подовження стебла. Самка прогризає отвір у тканині і відкладає туди яйце, що ускладнює обробку контактними препаратами.

Личинкова стадія триває протягом весняного періоду розвитку культури. Весь цей час шкідник харчується всередині стебла, залишаючись захищеним від зовнішніх факторів.

Закінчивши живлення, личинки виходять зі стебел і заглиблюються в ґрунт, де перетворюються на лялечок, проходячи процес метаморфозу.

Поява нового покоління жуків зазвичай припадає на літній період, після чого вони готуються до пошуку місць для зимівлі.

Первинною ознакою є поява маленьких отворів на листках — «проколів», які свідчать про те, що імаго почали активне харчування на посіві.

Наступним етапом є візуальна деформація стебла: воно викривляється, набуває S-подібної форми, що стає помітним на тлі здорових рослин.

Якщо розрізати стебло, всередині можна побачити виїдені канали, часто заповнені відходами життєдіяльності личинок, що мають характерний темний колір.

У місцях виходу личинок назовні на стеблі утворюються невеликі отвори, навколо яких може з’являтися тріщина або пляма некрозу.

• Зупинка росту центрального стебла
• Передчасне жовтіння листя нижнього ярусу
• Зниження стійкості рослини до вилягання
• Нерівномірне дозрівання стручків на полі

Основним методом контролю є використання жовтих пасток-чашок для моніторингу виходу жуків, що дозволяє обрати оптимальний час для застосування інсектицидів.

При досягненні порогу шкідливості необхідно застосовувати системні інсектициди, які проникають у тканини рослини і діють на личинок, що приховані всередині.

Дотримання просторової ізоляції між полями ріпаку різних років посіву мінімізує міграцію шкідника на молоді посіви.

Видалення бур'янів із родини хрестоцвітих навколо поля позбавляє комах додаткової кормової бази на ранніх етапах розвитку.

Якісний передпосівний обробіток ґрунту, включаючи глибоку оранку, дозволяє знищити частину популяції, яка готується до заляльковування або зимівлі.