Ріннокоммімус

Ріннокоммімус (Rhinoncomimus latipes) — це дрібний жук-довгоносик, що належить до родини Curculionidae. Доросла особина має невеликі розміри, зазвичай 2–3 міліметри в довжину.

Тіло жука забарвлене в темні тони, від темно-коричневого до чорного кольору, і вкрите світлими лусочками, що утворюють специфічний візерунок на спинці.

Личинка шкідника має вигнуту форму, білуватий колір та буру голову. Вона не має кінцівок і пристосована до проживання всередині стебел рослин-господарів.

Цей вид спеціалізується на живленні рослинами родини Капустяні (Brassicaceae). В останні роки він став вагомим економічним шкідником промислових насаджень гірчиці.

Зимують дорослі жуки у верхньому шарі ґрунту або під рослинними залишками. Навесні вони активізуються та починають пошук кормових рослин.

Ріннокоммімус завдає шкоди передусім гірчиці сарептській. Це спеціалізований шкідник, який може значно знижувати врожайність олійних культур.

Дорослі жуки пошкоджують листя, прогризаючи в ньому наскрізні отвори, що зменшує фотосинтетичну активність рослин у критичні фази розвитку.

Личинки, що розвиваються всередині черешків та стебел, переривають провідну систему рослини. Це призводить до порушення обміну речовин і живлення генеративних органів.

Внаслідок життєдіяльності личинок рослини стають вразливими до патогенних мікроорганізмів, що викликають гниття тканин та пошкодження стебла.

Найбільшої шкоди завдається під час формування розетки, що веде до затримки росту, деформації листя та значних втрат товарної маси врожаю.

Перша активність перезимувалих комах фіксується навесні, коли ґрунт прогрівається до температури +10-12 градусів. Жуки масово виходять на поверхню.

Період яйцекладки розтягнутий у часі і припадає на фазу активного відростання листя гірчиці. Самки відкладають яйця в паренхіму черешків.

Личинки розвиваються протягом місяця. Швидкість цього процесу безпосередньо залежить від температурного режиму: чим тепліше, тим інтенсивніше харчування.

Заляльковування відбувається у ґрунті. Процес перетворення на лялечку та вихід імаго нового покоління припадає на середину літа.

За сприятливих умов розвиток одного покоління триває близько 40-50 днів, після чого жуки переходять у стан спокою до наступного сезону.

Характерною ознакою зараження є наявність дрібних отворів на листках, що нагадують пошкодження від хрестоцвітих блішок, але мають специфічне розташування.

При огляді стебел можна помітити потовщення та здуття, які є наслідком прокладання ходів личинками всередині рослинної тканини.

Пожовтіння нижніх листків та загальна пригніченість рослин часто свідчать про те, що внутрішні органи рослини вже пошкоджені личинками довгоносика.

При розрізі черешків можна виявити наявність личинок, а також сліди їхньої життєдіяльності у вигляді екскрементів, що заповнюють внутрішні ходи.

Нерівномірність розвитку посівів та відставання у фазах росту є непрямими показниками масового заселення ділянки цим шкідником.

Агротехнічний контроль базується на дотриманні просторової ізоляції між посівами хрестоцвітих культур та знищенні бур'янів-резерваторів.

Якісний обробіток ґрунту восени (глибока оранка) дозволяє суттєво зменшити чисельність популяції, яка готується до перезимівлі у верхньому шарі.

Хімічний захист ефективний під час масового виходу жуків після зимівлі, до моменту відкладання ними яєць всередину тканин рослини.

Застосування інсектицидів системної дії дозволяє контролювати личинок, що знаходяться всередині стебла, до того, як вони нанесуть незворотну шкоду.

• Використання дозволених системних інсектицидів згідно з регламентом застосування.
• Моніторинг чисельності шкідника для вчасного прийняття рішення про обробку.