Рангуна

Рангуна (Ranguna) — це рід прісноводних крабів, що належать до родини Potamidae. У сільськогосподарському секторі вони класифікуються як небезпечні шкідники рисових чеків.

Зовнішній вигляд дорослих особин включає міцний панцир кольору від бурого до темно-оливкового, що забезпечує їм чудову маскування у болотяному середовищі.

Морфологічна особливість — потужні клешні, які краби використовують не лише для харчування, але й для активного риття нір у ґрунті та дамбах.

Ці тварини ведуть переважно нічний спосіб життя, що ускладнює їх візуальний моніторинг на полях у світлий час доби.

Розмноження відбувається шляхом відкладання яєць, які самка носить під черевцем до моменту вилуплення життєздатного потомства.

Основна шкода для агрокультури полягає у механічному пошкодженні молодих проростків рису, які краби перерізають своїми клешнями біля кореневої шийки.

Такі пошкодження призводять до масової загибелі розсади, що змушує фермерів проводити повторний посів на великих площах, підвищуючи витрати.

Крім поїдання рослин, краби завдають величезної шкоди інженерним системам, прориваючи тунелі в насипних дамбах та каналах зрошувальних систем.

Витоки води через ці нори призводять до висихання окремих частин поля, що негативно позначається на темпах росту рису та його фізіологічному стані.

Пошкоджені дамби часто руйнуються під час сильних злив, що створює ризик повного затоплення або змиву посівів у низинах.

Активізація шкідника припадає на період підготовки чеків до посіву та початкові етапи вегетації рису, коли поля наповнюються водою.

У сезон дощів, через підвищення рівня вологи, популяція крабів стає найбільш рухливою, розселяючись по всій площі рисових систем.

З настанням спеки та пересиханням тимчасових водойм краби переходять до глибших шарів ґрунту, де зберігається висока вологість.

Період найбільшої активності збігається з фазою кущіння рису, коли рослини стають більш вразливими через свою ніжну структуру.

Протягом року рівень шкодочинності коливається залежно від гідрологічного режиму та температури води в іригаційній мережі.

Первинною ознакою наявності шкідника є плаваючі на поверхні води зрізані листки та стебла рису, що з'являються після нічного годування.

Наявність дірок в землі поблизу води свідчить про створення крабами нір, які часто об'єднуються у складну підземну мережу.

Характерні сліди ерозії на краях каналів вказують на інтенсивну діяльність крабів з облаштування житла в земляних конструкціях.

Мутна вода в чеках, де зазвичай вона має бути відносно прозорою, також є опосередкованим показником активності ракоподібних на дні.

Виявлення екзоскелетів (залишків панцирів після линьки) є однозначним підтвердженням постійного проживання популяції на ділянці.

Боротьба базується на поєднанні механічних засобів, таких як встановлення пасток та ручне виловлювання дорослих особин у критичні періоди.

Застосування спеціалізованих пестицидів має бути обмеженим і проводитися лише фахівцями, щоб не отруїти корисну фауну водойм.

Ефективним методом є зміцнення дамб за допомогою геотекстилю або ущільнення ґрунту, що перешкоджає створенню глибоких нір.

Інтегрований захист включає біологічне регулювання чисельності шляхом заохочення птахів та хижих риб, які харчуються крабами.

• Ретельна обробка ґрунту після збору врожаю.
• Використання металевих або пластикових бар'єрів навколо критичних ділянок.
• Затоплення полів лише безпосередньо перед висадкою розсади.