Клоп-земляник біловерхівковий

Клоп-земляник біловерхівковий (Raglius alboacuminatus) належить до родини наземників (Rhyparochromidae). Це комаха середнього розміру, довжина якої варіюється від 6 до 8 мм.

Тіло дорослої особини має видовжену форму, забарвлене у темно-бурі або майже чорні тони. Поверхня тіла густо вкрита дрібними волосками, що надає йому матового вигляду.

Назва шкідника зумовлена наявністю характерної світлої плями на верхівці щитка, що є ключовою ознакою для ідентифікації виду під час польових досліджень.

Личинки клопа проходять кілька етапів розвитку, поступово збільшуючись у розмірах. Вони менш рухливі, ніж дорослі особини, і тримаються прикореневої частини рослин.

Яйця комах мають овальну форму. Самки відкладають їх поодинці або невеликими групами у ґрунт чи під рослинні рештки, де вони перебувають до вилуплення.

Цей вид клопа вважається поліфагом, проте найчастіше він завдає шкоди зерновим колосовим культурам, зокрема пшениці, житу та ячменю.

Шкідник живиться соком вегетативних та генеративних органів рослин, проколюючи епідерміс стебел, листя та навіть молодих зерен у фазі молочної стиглості.

Пошкоджені тканини починають в’янути та жовтіти. Через втрату клітинного соку рослина витрачає багато енергії на відновлення, що значно знижує її загальну продуктивність.

Найбільшої шкоди завдають личинки старших віків та імаго, які мають високу активність у період наливу зерна, що призводить до отримання щуплого та неякісного врожаю.

Порушення цілісності стебла провокує розвиток вторинних інфекцій, оскільки місця проколів стають «воротами» для грибкових патогенів.

Зимують імаго у стані спокою в лісових підстилках, під опалим листям, у скиртах соломи або у верхніх шарах ґрунту на краях полів.

Навесні, коли температура ґрунту та повітря стабільно тримається на позначці вище 10-12°C, клопи починають активний вихід із місць зимівлі.

Період найбільшої активності шкідника припадає на кінець травня та червень, що збігається з фазами інтенсивного росту зернових культур.

Розвиток одного покоління клопа тісно пов'язаний з погодними умовами: у спекотне та сухе літо швидкість розмноження суттєво зростає.

У серпні та вересні, після завершення репродуктивного циклу, дорослі комахи готуються до зимівлі, шукаючи затишні місця для діапаузи.

Візуальними ознаками зараження є поява жовтуватих плям на листі, які з часом поширюються по всій поверхні листової пластинки.

Спостерігається відставання рослин у рості та розвитку порівняно з незараженими ділянками поля, що часто супроводжується скручуванням листя.

Наявність комах у прикореневій зоні можна виявити при огляді нижніх ярусів листя або за допомогою методів ентомологічного обстеження (сачкування).

Пошкоджені колосові стебла можуть викривлятися, а зерно в колосі стає дрібним, зморшкуватим або зовсім не формується.

• Пожовтіння нижнього листя.
• Затримка викидання колоса.
• Наявність екскрементів шкідника.
• Помітне ослаблення кущіння рослин.

Основним методом контролю є дотримання сівозміни, що перериває ланцюг живлення шкідника та обмежує його чисельність на конкретному полі.

Важливим заходом є агротехнічна обробка ґрунту, зокрема якісна зяблева оранка, яка заорює місця зимівлі клопа, обмежуючи їх виживання.

Боротьба з бур'янами на полях та навколо них є обов’язковою, оскільки саме на дикорослих злаках клопи накопичуються до переходу на культурні посіви.

При досягненні порогу шкодочинності рекомендується застосування інсектицидів широкого спектру дії, що дозволяють ефективно знищити популяцію.

Слід звертати увагу на збереження природних ентомофагів — хижих комах та паразитів, які можуть суттєво стримувати розмноження клопів-земляників.