Подушечниця мигдалева

Подушечниця мигдалева (лат. Pulvinaria amygdali) належить до родини ложнощитівок (Coccidae). Це комаха-шкідник, яка паразитує на багаторічних деревах, виснажуючи їх протягом тривалого періоду.

Доросла самка має захисний щиток коричневого кольору, проте найвиразнішою ознакою є білий ватоподібний мішок з яйцями, що з'являється у період розмноження.

Личинки, яких називають «бродяжками», мають невеликі розміри, жовтуватий колір і здатність пересуватися рослиною у пошуках кращого місця для живлення.

Вид розмножується переважно без участі самців (партеногенез), що дозволяє колонії швидко відновлювати чисельність навіть за несприятливих умов середовища.

Виявлення шкідника часто відбувається завдяки появі характерних білих утворень на гілках, які помітні неозброєним оком під час огляду крони дерева.

Шкідник вражає переважно кісточкові породи дерев, серед яких мигдаль, персик, абрикос, слива та вишня є найбільш уразливими об'єктами для заселення.

Комахи висмоктують сік з молодих пагонів та листя, через що дерево втрачає життєві сили, розвиток крони сповільнюється, а листя передчасно жовтіє.

Медвяна роса, яку виділяє шкідник, стає живильним середовищем для сажистих грибів, що додатково пригнічує процеси фотосинтезу в тканинах рослини.

Внаслідок масового ураження спостерігається всихання окремих гілок та значне зниження загальної продуктивності садових насаджень протягом кількох років.

Крім того, послаблені дерева стають більш вразливими до зимових морозів, хвороб та інших шкідників, що призводить до загального випадіння дерев у саду.

Життєвий цикл подушечниці мигдалевої триває один рік. Зимують личинки другого віку, які приховані у щілинах кори на штамбі та скелетних гілках дерева.

Навесні, після встановлення стабільного тепла, личинки мігрують на молоді пагони, де прикріплюються до кори та починають інтенсивно живитися соками рослини.

Період розмноження та формування яєчних коконів припадає на травень та червень, коли дорослі самки стають малорухливими та зосереджуються на кладці яєць.

У липні з яєць виходять личинки-бродяжки, які розповсюджуються по всій кроні, займаючи нижню поверхню листків вздовж головних жилок для подальшого живлення.

З настанням осінніх холодів личинки завершують свій розвиток до другого віку та переповзають у місця майбутньої зимівлі, готуючись до зниження температур.

Ефективний захист саду передбачає поєднання агротехнічних прийомів, таких як обрізка та спалювання пошкоджених гілок, що суттєво зменшує чисельність популяції.

Хімічний метод боротьби є найрезультативнішим у фазу виходу личинок-бродяжок, оскільки в цей час вони не захищені щільним восковим щитком і вразливі до препаратів.

Слід застосовувати системні інсектициди, які проникають у тканини рослини, що дозволяє знищувати комах, які ведуть прихований спосіб життя на поверхні гілок.

Важливо дотримуватися чергування препаратів для запобігання виникненню резистентності у шкідника до діючих речовин, що є критичним при тривалих обробках.

Біологічний захист, що включає залучення корисних комах, може використовуватися як доповнення, однак при високій щільності шкідника хімічна обробка залишається пріоритетною.