Златка жовтоплямиста

Златка жовтоплямиста (лат. Ptosima flavoguttata) — це комаха з родини златок (Buprestidae), ряду твердокрилих. Дорослий жук має видовжене тіло довжиною від 8 до 12 міліметрів із характерним металевим відблиском.

На темному забарвленні надкрил чітко вирізняються жовті або помаранчеві плями, що є головною візуальною ознакою виду. Поверхня тіла жука щільна, що характерно для комах-ксилофагів.

Личинка златки безнога, має сплюснуту форму передньої частини тіла, що дозволяє їй ефективно пересуватися під корою дерева, прогризаючи звивисті ходи.

Життєвий цикл златки тісно пов'язаний зі станом дерев, тому цей вид часто зустрічається в занедбаних садах, де дерева не отримують належного догляду.

Розвиток комахи відбувається всередині деревини, де личинка проходить декілька стадій линьки до моменту заляльковування у спеціально підготовленій колисці.

Основними культурами, які пошкоджує цей шкідник, є кісточкові породи: абрикос, слива, персик, мигдаль, а також вишня та іноді глід.

Личинки, живлячись камбієм та деревиною, прокладають ходи, які переривають рух поживних речовин. Це призводить до поступового всихання окремих гілок або всього дерева.

Найбільшу небезпеку становить здатність личинок виснажувати імунну систему дерева, що відкриває шлях для заселення іншими шкідниками та патогенними грибами.

У випадках масового розмноження златки жовтоплямистої спостерігається передчасна загибель молодих саджанців, якщо вони були висаджені поблизу старих, заражених дерев.

Шкодочинність проявляється через зниження якості плодів, уповільнення темпів росту дерева та погіршення його загального стану, що веде до втрати продуктивності саду.

Активний період лёту жуків припадає на кінець весни та літні місяці. У цей час комахи виходять на поверхню для додаткового живлення та розмноження.

Яйцекладка зазвичай триває протягом усього літа. Самки шукають тріщини в корі дерев, щоб безпечно відкласти яйця, з яких згодом з'являються личинки.

Протягом осені личинки активно прогризають ходи всередині стовбурів, готуючись до зимівлі. Вони зимують безпосередньо в деревині, залишаючись там до настання весни.

З початком весняного сокоруху життєдіяльність личинок відновлюється, що і провокує швидке ослаблення дерева, яке стає помітним для агронома вже в травні-червні.

Температурний режим середовища сильно впливає на темпи розвитку: у спекотне літо цикл розвитку личинки може завершитися швидше, ніж за умови холодного клімату.

Основними ознаками ураження є вихідні отвори на корі, які мають овальну форму. Через них дорослі жуки виходять назовні після завершення розвитку.

Часто на стовбурах можна спостерігати виділення камеді (смоли), що є захисною реакцією дерева на пошкодження тканин під корою.

При огляді можна виявити наявність дрібної тирси («бурового борошна») в щілинах кори, що свідчить про активну роботу личинок всередині стовбура.

Верхівки гілок, які були пошкоджені, з часом вкриваються хлоротичним листям, що згодом засихає і обпадає разом з плодами.

• Поява овальних отворів на штамбах дерев.
• Витікання камеді в місцях пошкоджень.
• Наявність бурового борошна біля основи дерева.
• Всихання гілок без видимих причин.

Для боротьби зі златкою найефективнішим заходом є своєчасна санітарна обрізка та спалювання уражених частин дерева, де зосереджені личинки.

Важливим етапом є підтримання гарного стану дерев шляхом правильного поливу та підживлення, що підвищує опірність рослин до нападу шкідника.

Використання хімічних засобів захисту (інсектицидів) доцільне в період виходу жуків на поверхню для живлення перед відкладанням яєць.

Регулярна побілка стовбурів вапняним молоком допомагає запобігти розтріскуванню кори та ускладнює процес відкладання яєць самками златки.

Слід уникати механічних пошкоджень кори при обробітку ґрунту під кронами, адже будь-яка рана на дереві стає воротами для проникнення личинок цього шкідника.