Псилофоліс грандіс

Psilopholis grandis — це великий жук з родини пластинчастовусих (Scarabaeidae), що належить до ряду твердокрилих (Coleoptera). Зовні дорослі особини нагадують хрущів, але відрізняються значними розмірами.

Тіло імаго має темно-коричневе або червонувато-буре забарвлення з характерним металевим відблиском. Голова та передньоспинка вкриті густими волосками, що є важливою ознакою цього виду.

Личинки цього шкідника мають типову для скарабеїд форму: вони С-подібні, білого або кремового кольору з добре розвиненою коричневою головою та трьома парами грудних ніг.

Дорослі жуки активні у сутінках та вночі, вдень вони ховаються у ґрунті або густій рослинності, що значно ускладнює їх виявлення під час огляду.

Життєвий цикл шкідника триває кілька років, більшу частину яких личинка проводить у ґрунті, де активно живиться підземними частинами рослин.

Цей вид є небезпечним шкідником сільськогосподарських культур у регіонах Південно-Східної Азії, завдаючи шкоди переважно деревам, таким як гевея, кавове дерево та олійна пальма.

Найбільшу шкоду завдають личинки, які живуть у прикореневій зоні. Вони інтенсивно поїдають дрібні корінці, що призводить до порушення живлення рослини та її швидкого в’янення.

Дорослі жуки також здатні пошкоджувати листя, обгризаючи його краї, проте цей вид шкоди вважається другорядним порівняно з руйнівною дією личинок на коріння.

Значне пошкодження кореневої системи личинками Psilopholis grandis створює умови для зараження рослин патогенними грибами та бактеріями, що викликають гниття коренів.

На плантаціях молодих культур масове заселення шкідником може призвести до загибелі значної кількості саджанців та великих економічних втрат для господарства.

Першим симптомом зараження є пригнічений стан рослин: вони відстають у рості, листя жовтіє та передчасно опадає без видимих причин у надземній частині.

Під час розкопування ґрунту навколо прикореневої зони постраждалих рослин можна виявити личинки, які знаходяться на глибині від 10 до 30 сантиметрів.

У місцях інтенсивного ураження відзначається випадання рослин: саджанці легко витягуються з ґрунту через те, що їхня коренева система повністю знищена.

Поява дорослих жуків біля штучних джерел світла ввечері є непрямим сигналом про початок льоту та ризик відкладання яєць у ґрунт на плантації.

Вогнищевий характер поширення шкідника проявляється у груповому в’яненні рослин, що пов'язано з особливостями поведінки самиць при відкладанні яєць.

Основним агротехнічним методом боротьби є глибокий обробіток ґрунту перед посадкою, що дозволяє механічно знищити личинок або зробити їх здобиччю для птахів та ентомофагів.

Використання біологічних препаратів на основі ентомопатогенних грибів, таких як Beauveria bassiana або Metarhizium anisopliae, є ефективним способом зниження чисельності шкідника.

Для хімічного захисту застосовують ґрунтові інсектициди системної дії, які вносять у лунки під час садіння або розподіляють у прикореневій зоні в період вегетації.

Встановлення світлових пасток у період масового льоту імаго значно знижує кількість дорослих особин та запобігає появі нового покоління личинок.

Моніторинг стану кореневої системи та негайне видалення загиблих рослин дозволяють локалізувати осередки розмноження шкідника та врятувати здорові насадження.