Сарана пустельна Савіньї

Сарана пустельна Савіньї (Pseudosphingonotus savignyi) належить до ряду прямокрилих та родини справжніх саранових (Acrididae). Це комаха, що ідеально пристосована до аридних кліматичних умов.

Зовнішньо шкідник має захисне забарвлення — від піщано-жовтого до світло-коричневого, що дозволяє йому залишатися непомітним на ґрунті серед сухої рослинності.

Розмір тіла дорослих особин становить приблизно 25–40 мм, при цьому крила розвинені добре, що забезпечує високу здатність до тривалих перельотів у пошуках їжі.

Ротовий апарат гризучого типу дозволяє комасі ефективно споживати як сухі дикорослі рослини, так і соковиті сільськогосподарські культури.

Вид віддає перевагу відкритим, добре прогрітим ділянкам, де активно розмножується та проводить більшу частину свого життєвого циклу.

Основну шкоду цей вид завдає в регіонах з посушливим кліматом, де при пересиханні дикої флори комахи мігрують на поливні землі агропідприємств.

До групи ризику потрапляють зернові культури, бобові та овочеві насадження, які можуть бути знищені в короткий термін при масовій появі шкідника.

Шкодочинність полягає в інтенсивному поїданні зеленої маси, що призводить до повного оголення стебел і зупинки вегетаційного процесу у рослин.

Масові навали сарани часто призводять до значних економічних втрат, оскільки посіви можуть бути знищені ще до настання фази дозрівання врожаю.

Окрім безпосереднього поїдання частин рослин, сарана провокує механічні пошкодження, які відкривають шлях для проникнення вторинних інфекцій.

Розвиток сарани пустельної Савіньї прямо залежить від кількості опадів, оскільки волога необхідна для успішного виходу личинок із яєць у кубишках.

Зимують комахи на стадії яйця, які надійно захищені всередині ґрунтових капсул, розташованих на глибині кількох сантиметрів.

Навесні, коли ґрунт прогрівається до необхідних температур, відбувається відродження личинок, які починають інтенсивно харчуватися рослинністю.

Літній період характеризується піком активності імаго, які здійснюють активні міграції на великі відстані, шукаючи оптимальні умови для живлення.

За сприятливих погодних умов протягом одного сезону може спостерігатися розвиток одного або декількох поколінь, що ускладнює контроль за популяцією.

Першою ознакою присутності шкідника на полі є поява обгризеного листя та пошкоджених країв рослин, що стає помітним на ранніх етапах заселення.

Виявлення куліс або груп личинок, що рухаються полем, є критичним сигналом, який вимагає негайного вжиття заходів щодо обмеження їх розповсюдження.

Наявність екскрементів на листі та ґрунті свідчить про високу активність шкідника та інтенсивне споживання зеленої маси у вечірні або нічні години.

Осередки пошкоджень на краях полів, що межують із пустельними землями, є типовою ознакою початку експансії сарани на сільськогосподарські культури.

При детальному огляді ділянок ґрунту можна знайти сліди кладок яєць, що виглядають як невеличкі земляні горбики з ущільненим верхом.

Ефективний захист базується на постійному моніторингу за допомогою пасток та візуального огляду територій, що прилягають до сільськогосподарських угідь.

Обробіток ґрунту, зокрема дискування, дозволяє механічно знищувати місця відкладки яєць (кубишки), значно скорочуючи кількість майбутнього покоління.

При перевищенні економічного порогу шкідливості рекомендовано застосування хімічних засобів захисту, зокрема інсектицидів із системною або контактною дією.

Створення буферних зон, оброблених інсектицидами, навколо посівів дозволяє зупинити просування зграй сарани та захистити врожай від поїдання.

Біологічний контроль із використанням ентомопатогенних препаратів є перспективним напрямком, що дозволяє зменшити пестицидне навантаження на довкілля.