Дубовий заболонник

Дубовий заболонник Pseudopityophthorus pruinosus є дрібним жуком-короїдом із родини довгоносиків (підродина Scolytinae). Довжина його тіла становить приблизно 1,5–2,2 мм, забарвлення — від червоно-бурого до майже чорного.

Тіло комахи має циліндричну форму та вкрите густими волосками, які надають йому матового відтінку. Голова жука зазвичай прихована під передньоспинкою, що є важливою діагностичною ознакою.

Личинки заболонника білого кольору, безногі, з вигнутим тілом, мають бурувату головну капсулу. Вони розвиваються виключно в підкорковому шарі деревини.

Жуки проявляють високу активність у літній період, що дозволяє їм швидко заселяти ослаблені дерева. Для визначення виду спеціалісти використовують ентомологічні проби та аналіз малюнка ходів.

Попри малі розміри, цей вид може бути досить небезпечним для стабільності насаджень при сприятливих для нього умовах розмноження.

Основним господарем для цього шкідника є представники роду дуб (Quercus). Комаха віддає перевагу деревам, які вже мають ознаки ослаблення або пошкоджені іншими факторами.

В умовах посухи або порушення гідрологічного режиму заболонник може атакувати навіть умовно здорові дерева, прискорюючи їхнє відмирання.

Найчастіше пошкодження зосереджуються на гілках або тонких частинах стовбурів молодих дерев, що негативно впливає на загальний стан насадження.

Діяльність личинок порушує процеси сокоруху, а також сприяє поширенню небезпечних грибкових захворювань, що проникають через отвори, які прогризають жуки.

У лісовому господарстві шкода проявляється в зниженні технічної якості деревини, що робить її непридатною для промислового використання.

Активний літ дорослих особин починається навесні, зазвичай у травні, коли температура повітря стабілізується на високих відмітках.

Після періоду активного харчування жуки приступають до розмноження, прогризаючи під корою характерні маточні ходи.

Розвиток одного покоління зазвичай займає весь теплий період року, але в умовах тривалого спекотного літа можливе формування другого покоління.

Лялькування відбувається безпосередньо під корою, після чого молоді жуки виходять назовні для розселення.

Зимують комахи на різних стадіях розвитку (переважно імаго або личинки) усередині кори, що забезпечує їм захист від низьких зимових температур.

Першим зовнішнім проявом зараження є дрібні «вхідні» отвори на корі, які нагадують проколи голкою.

При знятті кори можна побачити специфічні ходи: центральний маточний хід і численні відгалуження личинок, що йдуть у боки.

Дерево може реагувати на зараження зблідненням листя, його передчасним опаданням або поступовим відмиранням окремих частин крони.

На корі в місцях проникнення часто спостерігається дрібна бурова мука (тирса), яку жуки виштовхують назовні.

• Наявність круглих отворів у корі.
• Зів’яле або змінене за кольором листя.
• Наявність бурої тирси на корі.
• Відшарування кори в осередках заселення.
• Характерні малюнки ходів під корою.

Головним заходом є проведення санітарних рубок та вчасне видалення сухостійних чи заселених шкідником дерев.

Для зменшення чисельності популяції використовують феромонні пастки, які ефективно відловлюють жуків у період їхнього масового льоту.

Важливим є підтримання життєздатності насаджень шляхом правильного догляду, що робить дерева менш привабливими для заселення.

Захист біологічними методами передбачає збереження природних ворогів комах-короїдів, зокрема деяких видів хижих жуків.

У декоративних садах можливе використання інсектицидів, якщо існує загроза цінним екземплярам дерев у періоди пікової активності комах.