Глодовий довгоносик

Глодовий довгоносик (Pseudanthonomus crataegi) є представником ряду твердокрилих (Coleoptera) та родини довгоносиків (Curculionidae). Це дрібний жук, що має типовий для своєї групи витягнутий хоботок.

Дорослі комахи зазвичай забарвлені в непомітні відтінки бурого або коричневого кольору, що дозволяє їм ідеально маскуватися на тлі деревної кори.

Личинки цього шкідника мають вигляд білуватих безногих гусениць, що за формою нагадують дугу або літеру С. Вони розвиваються виключно в закритих умовах рослинних тканин.

Жуки ведуть прихований спосіб життя і при найменшій загрозі падають на землю, імітуючи смерть, що часто ускладнює їх своєчасне виявлення в кроні дерев.

Життєвий цикл комахи нерозривно пов'язаний з рослинами родини Розоцвіті, де вони проходять повне перетворення від яйця до дорослої особини.

Основними кормовими об'єктами для цього шкідника виступають представники родини Розоцвіті (Rosaceae). Найбільшої шкоди він завдає глоду, яблуні та груші.

Найбільш чутливими до пошкоджень є генеративні органи рослин. Личинки виїдають внутрішні тканини пуп'янків, знищуючи маточки та тичинки ще до моменту цвітіння.

Крім плодових культур, комаха може заселяти дикі чагарники, використовуючи їх як природний резервуар для розмноження та перечікування несприятливих умов.

Висока чисельність шкідника у саду може призвести до масової загибелі бутонів, що напряму відбивається на обсягах майбутнього врожаю.

Пошкоджені дерева втрачають частину свого репродуктивного потенціалу, що також виснажує їх енергетичні резерви, спрямовані на розвиток плодів.

Вихід імаго з місць зимування відбувається навесні, коли температура повітря стабілізується, а сокорух у деревах починає активізуватися.

Масовий літ жуків зазвичай збігається з фенологічною фазою «зеленого конуса», коли бруньки на плодових деревах починають активно розпускатися.

Найбільш критичним періодом для захисту саду є фаза бутонізації, адже саме тоді самки відкладають яйця всередину ніжних пуп'янків, що розвиваються.

Личинкова стадія проходить повністю всередині бутона, де комаха захищена від зовнішніх впливів та більшості контактних пестицидів.

Молоді жуки нового покоління з'являються наприкінці літа або восени, після чого готуються до зимівлі під опалим листям або у тріщинах кори дерев.

Головним симптомом ураження є засихання та побуріння бутонів, які не розкриваються, а залишаються висіти на гілках як «мертві» суцвіття.

При ретельному огляді всередині таких підсохлих бутонів можна виявити личинку або вже сформовану лялечку довгоносика, що свідчить про активність шкідника.

На поверхні пуп'янків іноді видно дрібні проколи, залишені самками під час відкладання яєць, що призводить до некрозу тканин навколо місця пошкодження.

Масове пошкодження візуально нагадує опік, оскільки велика кількість засохлих бутонів виділяється на тлі здорових листків та квітучих частин дерева.

Відсутність зав’язі на гілках, де раніше були наявні бутони, є чітким індикатором того, що шкідник знищив генеративні органи ще на етапі розвитку.

Базовим заходом агротехнічного контролю є ретельне прибирання опалого листя восени, яке слугує основним місцем для успішної зимівлі дорослих жуків.

Навесні рекомендується встановлення ловчих поясів на стовбури дерев, що заважає жукам підніматися до крони для відкладання яєць.

У невеликих господарствах доцільно проводити ручне струшування шкідників з дерев рано вранці на спеціальні підстилки, поки жуки малоактивні.

Хімічний захист передбачає обприскування дерев інсектицидами в період від «зеленого конуса» до фази рожевого бутона для знищення дорослих комах.

• Застосування системних препаратів для контролю прихованих личинок.
• Чергування препаратів різних хімічних груп для запобігання виникненню резистентності.