Бронзівка золотиста

Бронзівка золотиста (Protaetia aurichalcea) належить до ряду твердокрилих, родини пластинчастовусих. Це великий жук, що має яскравий металевий блиск, найчастіше золотисто-зеленого забарвлення.

Тіло комахи овальне, випукле, довжиною 15–20 мм. На надкрилах чітко помітні невеликі білі плями або поперечні риски, що є характерною ознакою виду.

Личинка бронзівки має С-подібну форму, товсте біле тіло та темну голову. Вона розвивається в ґрунті або органічних залишках, проходячи кілька етапів линьки.

Життєвий цикл комахи переважно триває один рік, але в холодних регіонах може розтягуватися до двох років залежно від погодних умов.

Доросла особина бронзівки є відмінним літуном, що дозволяє їй швидко розселятися по садовій ділянці у пошуках квітучих рослин.

Шкоду завдають переважно дорослі жуки (імаго), які активно харчуються генеративними органами рослин. Вони виїдають квітки, пошкоджуючи маточки та тичинки.

Найбільшої шкоди зазнають плодові дерева: яблуня, груша, вишня, абрикос та слива. Пошкоджені квіти втрачають здатність до запилення, що призводить до відсутності зав'язі.

Крім плодово-ягідних культур, бронзівка активно атакує декоративні квіти: троянди, півонії, жоржини. Це псує зовнішній вигляд декоративних насаджень у садах.

У випадках масового розмноження жуки здатні пошкоджувати молоді пагони та зав'язі плодів, залишаючи на них поверхневі рани, що згодом чорніють.

Личинки бронзівки, на відміну від багатьох інших ґрунтових шкідників, не пошкоджують живі корені, оскільки харчуються виключно органікою, що гниє.

Вихід жуків із місць зимівлі починається в травні, коли температура повітря стабільно тримається на високому рівні. Період активності триває до кінця серпня.

Жуки активні виключно вдень при сонячній погоді. Вони люблять тепло і часто гріються на пелюстках квітів або листі, що відкриті сонцю.

Відкладання яєць відбувається протягом усього літа. Самка шукає місця, багаті на гумус: компостні купи, старі пні або мульчу, де розвиватиметься личинка.

Окуклення відбувається всередині спеціальних земляних коконів, які личинки будують з часток ґрунту та власних виділень перед перетворенням на імаго.

Зимують як личинки різних віків, так і дорослі жуки, що залишаються в ґрунті до настання стійкого тепла наступного року.

Першою ознакою присутності бронзівки є наявність яскравих зелених жуків всередині розкритих бутонів, де вони зазвичай проводять більшу частину часу.

Візуально пошкодження виглядають як обгризені квіти, у яких відсутні центральні елементи. Лепестки часто виглядають неохайно, побиті та поїдені по краях.

Якщо ви помітили, що яскраві квіти у вашому саду стали мішенню для комах і швидко в'януть без видимих причин — це свідчить про активність бронзівки.

Специфічний звук польоту, що нагадує гудіння, є ще одним непрямим показником того, що жуки масово мігрують між квітучими рослинами на ділянці.

При розкопуванні компостних куп або пристовбурних кіл можна знайти велику кількість личинок, що підтверджує високу щільність популяції шкідника.

Механічний збір жуків є найбільш екологічним методом. Вранці, коли жуки малорухливі через прохолоду, їх легко збирати вручну або струшувати в ємності.

Застосування хімічних засобів під час цвітіння категорично не рекомендується, оскільки це спричинить загибель корисних комах-запилювачів, зокрема медоносних бджіл.

Зменшення кількості місць для розвитку личинок є ключовою стратегією. Слід уникати зберігання відкритого гною або компосту без попереднього пересівання.

Використання пасток з приманками (наприклад, фермонних або світлових) допомагає відловити значну частину дорослих особин до того, як вони почнуть відкладати яйця.

• Глибоке перекопування ґрунту восени;
• Видалення старих пнів та гнилої деревини;
• Використання біологічних інсектицидів;
• Захист корисних ентомофагів.