Довгобулавий точильник

Довгобулавий точильник (лат. Priobium carpini) — це жук із родини точильників (Anobiidae), що належить до ряду твердокрилих (Coleoptera). Доросла особина має довгасте тіло довжиною 3–5 мм, забарвлене у темно-бурий колір.

Головною ознакою виду є форма вусиків: останні членики у них помітно видовжені, що й дало назву комасі. Надкрила вкриті дрібними точками та густими волосками.

Личинка типова для родини: має біле, дещо вигнуте тіло та потужний ротовий апарат, що дозволяє їй легко гризти навіть тверду деревину.

Дорослі жуки здатні літати, що забезпечує їх швидке поширення в межах лісових масивів та плодових садів у літній період.

Комаха є типовим ксилофагом, який віддає перевагу листяним породам дерев, проте іноді може шкодити і в дерев'яних будівлях.

Основним джерелом живлення для цього виду є деревина таких дерев, як граб, бук, дуб, липа, а також деякі плодові культури.

У природі шкідник заселяє переважно ослаблені, старі або повалені дерева, виконуючи функцію природного переробника деревини.

У садах точильник становить загрозу для старих дерев, особливо тих, що мають механічні пошкодження кори або морозобоїни, які полегшують доступ до деревини.

Личинки прокладають чисельні звивисті ходи всередині стовбурів та гілок, що порушує цілісність деревини та послаблює життєздатність дерева.

Сильне зараження призводить до поступової втрати міцності стовбура, що може спричинити його зламання під час вітру або під вагою врожаю.

Літ імаго спостерігається у весняно-літній період, зазвичай з травня по липень, коли температура повітря стає сприятливою для активності жуків.

Самки відкладають яйця у тріщини кори або старі отвори, що залишилися від інших комах, забезпечуючи виживання наступного покоління.

Тривалість розвитку личинки залежить від якості деревини та кліматичних умов і може тривати від одного до трьох років.

Окальнення відбувається безпосередньо у деревині, де личинка вигризає спеціальну камеру, в якій відбувається метаморфоз.

Зимують як личинки різних вікових груп, так і дорослі жуки, що готуються до вильоту з приходом тепла.

Першою ознакою ураження є поява на стовбурах або гілках малих круглих отворів, які є місцями виходу дорослих жуків.

Навколо отворів або у нижній частині стовбура можна помітити накопичення бурового борошна — дрібних тирси, що викидається личинками під час живлення.

Зовнішні ознаки включають передчасне пожовтіння листя, відмирання окремих гілок або загальне пригнічення стану дерева.

При серйозних пошкодженнях кора може почати відшаровуватися, а під час простукування стовбура відчувається характерний звук порожнечі.

• Круглі отвори на поверхні кори.
• Висипання дрібної деревної пилу (борошна).
• Відмирання гілок та висихання крони.

Найважливішим заходом захисту є постійна санітарна обрізка та видалення пошкоджених, сухих або хворих дерев із саду.

Регулярне білення стовбурів дерев допомагає закрити мікротріщини, які слугують зручним місцем для відкладання яєць самками точильника.

Для боротьби з личинками усередині деревини застосовують ін'єкційні методи з використанням системних інсектицидів, що діють безпосередньо в ходах.

Забезпечення належного догляду за деревами, включаючи регулярне підживлення та захист від сонячних опіків, підвищує їх природну опірність до шкідника.

Використання антисептичних засобів для обробки дерев'яних частин будівель, що знаходяться поблизу саду, допомагає запобігти розповсюдженню шкідників.