Андська картопляна довгоносик

Андська картопляна довгоносик (лат. Premnotrypes suturicallus) належить до родини Довгоносиків (Curculionidae) ряду Твердокрилих. Це небезпечний шкідник картоплі, що поширений у гірських районах Південної Америки.

Імаго (дорослі жуки) мають довжину тіла близько 7–9 мм і темно-буре забарвлення, що забезпечує їм чудову маскувальну здатність у ґрунті.

Личинки цього шкідника безногі, м'ясисті, білого або кремового кольору з чітко вираженою коричневою головою, довжиною до 12 мм.

Жуки ведуть переважно нічний спосіб життя, вдень ховаючись у затишних місцях: під грудками землі або залишками рослин, що ускладнює їх візуальний моніторинг.

Основна шкода завдається саме личинками, які розвиваються безпосередньо всередині бульб, роблячи їх непридатними для споживання та подальшої переробки.

Основним господарем є картопля, проте шкідник може вражати й інші види пасльонових культур, що ростуть у межах ареалу його поширення.

Дорослі особини живляться листям, вигризаючи краї листових пластинок, проте цей вид пошкодження зазвичай не є критичним для загального врожаю.

Справжня загроза походить від личинок, які вгризаються в молоді бульби, прокладаючи в них глибокі лабіринти, що заповнюються продуктами їхньої життєдіяльності.

Пошкоджені бульби втрачають товарний вигляд і стають дуже сприйнятливими до різноманітних бактеріальних та грибкових інфекцій під час зберігання.

За умов сильного зараження шкідником господарства можуть втрачати від 50% до 80% врожаю, що робить цього комаху предметом пильного карантинного контролю.

Життєвий цикл андської довгоносика жорстко синхронізований із фенологічними фазами розвитку картоплі в гірських умовах.

Зимують шкідники на стадії личинок або куколок у ґрунті, а також іноді у вигляді дорослих жуків у залишках рослин або верхньому шарі ґрунту.

Навесні, коли починається проростання картоплі, дорослі жуки виходять на поверхню, починають активне харчування та відкладання яєць поблизу стебел.

Личинки, що вилуплюються, проникають у ґрунт і шукають молоді бульби, проникаючи всередину для живлення та подальшого розвитку до стадії лялечки.

Кількість генерацій на рік зазвичай обмежується однією або двома, залежно від кліматичних умов конкретного гірського регіону та температурного режиму.

Візуально присутність шкідника можна визначити за характерним «зубчастим» об'їданням країв листків, що є наслідком харчування жуків вночі.

При огляді викопаного врожаю на бульбах чітко помітні невеликі вхідні отвори, які іноді прикриті залишками ґрунту або невеликими горбиками.

На розрізі бульби видно темні та звивисті ходи личинок, які роблять м'якоть непридатною для вживання або тривалого зберігання.

У разі значного ураження спостерігається передчасне в'янення рослин, оскільки личинки можуть пошкоджувати не лише бульби, а й нижні частини стебел.

• «Зубчасті» краї листкової пластинки.
• Отвори на поверхні бульб.
• Внутрішні ходи в картоплинах.
• Передчасне в’янення кущів картоплі.

Основним заходом захисту є недопущення розповсюдження шкідника через карантинні обмеження при транспортуванні посадкового матеріалу картоплі.

Агротехнічні заходи включають сівозміну, глибоку оранку після збору врожаю та ретельне видалення всіх залишків картоплі з поля для позбавлення шкідника кормової бази.

Використання сортів картоплі, які є менш привабливими для відкладання яєць або мають вищу стійкість до пошкоджень, значно знижує популяцію довгоносика.

Хімічний захист передбачає обприскування посівів інсектицидами в період активного виходу жуків на поверхню перед тим, як вони почнуть відкладати яйця.

Моніторинг із використанням пасток з феромонами або світлових пасток дозволяє точно визначити терміни проведення обробок та зменшити пестицидне навантаження на поле.