Банановий стебловий довгоносик

Банановий стебловий довгоносик (Polytus mellerborgii) належить до ряду твердокрилих (Coleoptera) та родини довгоносиків (Curculionidae). Це комаха, що має видовжене тіло темно-коричневого або чорного забарвлення, довжина якого становить 6-8 міліметрів.

Життєвий цикл шкідника відбувається повністю всередині тканин рослини. Самка відкладає яйця в невеликі заглиблення, які вигризає в основі несправжнього стебла або кореневища банана.

Личинки шкідника не мають ніг, характеризуються білуватим кольором і добре розвиненою головою. Весь період розвитку личинка проводить усередині бананової рослини, живлячись її соковитими тканинами.

Заляльковування відбувається в ходах, прокладених личинкою. Після завершення метаморфозу дорослий жук прогризає вихідний отвір і виходить на поверхню.

Чисельність популяції може стрімко зростати за умов відсутності належного фітосанітарного контролю та при постійному вирощуванні бананів на одному й тому ж місці.

Основною кормовою базою для цього виду є різні сорти бананів (Musa spp.). Шкідник найчастіше вражає ослаблені екземпляри або рослини, що мають механічні пошкодження.

Пошкодження кореневища призводить до порушення провідної системи рослини, що перешкоджає нормальному надходженню поживних речовин та вологи до листя.

Сильне ураження може призвести до повної втрати життєздатності кореневої системи, що спричиняє загибель рослини або її вилягання під час вітру.

Окрім механічного пошкодження, ходи всередині стебла стають осередком для розвитку патогенних грибів та бактерій, що викликають вторинні гнилі.

Економічні втрати фермерів пов'язані з падінням врожайності та необхідністю передчасного оновлення плантацій, що є досить затратним заходом.

Шкідник зберігає активність протягом усього року, якщо кліматичні умови регіону сприятливі для вегетації бананових культур.

Оптимальна температура для розвитку Polytus mellerborgii становить від 25 до 30 градусів Цельсія, що характерно для тропічного клімату.

Підвищена вологість під час сезону дощів трохи гальмує активність дорослих комах на поверхні, проте це не впливає на внутрішній розвиток личинок.

Розповсюдження шкідника територією плантації найчастіше відбувається шляхом перенесення зараженого посадкового матеріалу або через розліт дорослих особин.

Динаміка шкідливості залишається високою, незалежно від сезону, за умови наявності достатньої кількості рослин-господарів.

Помітити зараження на початковому етапі дуже важко через прихований спосіб життя комах усередині тканин банана.

Першою ознакою зазвичай стає передчасне жовтіння листя та загальне пригнічення росту, які фермери часто плутають із дефіцитом добрив.

При уважному огляді біля основи стебла можна побачити отвори та сліди життєдіяльності личинок, схожі на дрібну коричневу тирсу.

Рослини, уражені довгоносиком, втрачають стійкість і можуть вилягати навіть при незначних поривах вітру через зруйновану внутрішню структуру.

• Затримка розвитку нових листків.
• Ознаки гниття біля основи стебла.
• Наявність порожнин під час розрізання кореневища.
• Поява дорослих жуків на поверхні вночі.

Найефективнішим методом захисту є використання здорового посадкового матеріалу, отриманого за допомогою лабораторних методів мікроклонального розмноження.

Агротехнічний контроль полягає у регулярному видаленні рослинних залишків та знищенні старих пнів, у яких зимують або розмножуються шкідники.

Встановлення пасток із феромонами або іншими атрактантами допомагає контролювати чисельність дорослих жуків та зменшувати популяцію наступних поколінь.

Застосування інсектицидів у прикореневу зону дозволяє знизити рівень ураження, проте цей метод слід використовувати з урахуванням екологічних вимог.

Біологічний захист, що базується на використанні ентомопатогенних грибів, таких як Beauveria bassiana, є перспективним способом боротьби з личинками в умовах плантацій.