Плюзіопорус щетинистий

Плюзіопорус щетинистий (Plusioporus setiger) належить до класу двопарноногих багатоніжок (Diplopoda) родини Spirostreptidae. Це типовий ґрунтовий мешканець, що має подовжене циліндричне тіло, поділене на велику кількість сегментів.

Забарвлення дорослих особин зазвичай темне, що дозволяє їм залишатися непомітними у вологому ґрунті. Кожен сегмент тіла оснащений двома парами ніг, що забезпечує швидке пересування у ґрунтових шпаринах.

Біологія виду тісно пов'язана з високою вологістю та наявністю органіки. Самки відкладають яйця у ґрунтові порожнини, де личинки проходять кілька етапів розвитку, поступово збільшуючись у розмірах.

Шкідник веде нічний або сутінковий спосіб життя. Вдень ці багатоніжки переховуються під грудками землі або рослинними залишками, що ускладнює їх раннє виявлення на полі або в теплиці.

Для ідентифікації шкідника слід оглядати прикореневу зону рослин у вологий період або під час поливу, коли активність комах стає найбільш помітною.

Шкідник завдає значної шкоди сільськогосподарським культурам, поїдаючи підземні частини рослин. Особливо потерпають молоді проростки, корені розсади, а також бульби та коренеплоди під час формування.

Живлячись соковитими тканинами, плюзіопорус утворює в коренях глибокі виразки та ходи. Ці пошкодження послаблюють рослину та створюють сприятливі умови для проникнення вторинної інфекції, такої як кореневі гнилі.

Найбільшу загрозу вид становить для картоплі, моркви та томатів. Пошкоджені бульби втрачають товарний вигляд, швидше псуються при зберіганні та стають джерелом поширення хвороб у сховищах.

При високій чисельності популяції можлива повна загибель посівів на ранніх етапах розвитку. Рослини, що вижили, мають пригнічений вигляд, відстають у рості та дають значно нижчий урожай порівняно зі здоровими екземплярами.

Шкодочинність особливо зростає на ділянках з надмірною вологістю, де багатоніжки можуть безперешкодно пересуватися та концентруватися навколо кореневих систем культурних рослин.

Візуальним сигналом ураження є випадіння рослин на окремих ділянках поля. При розкопуванні в’янучих проростків можна помітити сліди поїдання на кореневій шийці та корінні.

На поверхні зібраних коренеплодів виявляються характерні виїмки та "нірки", які мають неправильну форму і рвані краї. Часто ці місця вкриті пліснявою або мають ознаки розкладання тканин.

У нічний час при огляді посівів з ліхтарем можна помітити багатоніжок, що виходять на поверхню ґрунту для пошуку їжі, особливо після дощу.

Наявність шкідника підтверджується використанням пасток із шматочків овочів, закопаних у ґрунт. Через кілька діб такі приманки стають місцем концентрації особин, що полегшує оцінку чисельності популяції.

Також ознакою зараження є наявність великої кількості пошкоджених бур'янів поруч із культурними рослинами, на яких багатоніжки можуть харчуватися до переходу на основну культуру.

Боротьбу з плюзіопорусом слід починати з агротехнічних методів. Глибока зяблева оранка дозволяє знизити чисельність популяції шляхом руйнування місць зимівлі та винесення шкідників на поверхню ґрунту.

Важливо забезпечити добрий дренаж ділянки, оскільки висока вологість сприяє розмноженню багатоніжок. Регулярне видалення рослинних решток зменшує кількість місць для укриття шкідника.

Хімічний захист передбачає внесення ґрунтових інсектицидів під час висадки розсади або посіву. Це створює захисний бар'єр навколо кореневої системи, що відлякує або знищує шкідника при спробі контакту.

У біологічному землеробстві ефективним є застосування препаратів на основі ентомопатогенних грибів, які діють вибірково і безпечні для корисної мікрофлори ґрунту.

• Дотримання сівозміни для розриву циклу розвитку.
• Контроль за вологістю ґрунту для запобігання перезволоженню.
• Використання пасток з приманками для моніторингу.
• Дезінфекція інструментів та тари, що контактують з ґрунтом.