Металеві совки

Металеві совки (лат. Plusia) — це рід метеликів із родини совок (Noctuidae), ряду лускокрилих. Свою назву вони отримали завдяки наявності характерної блискучої плями на передніх крилах, що нагадує метал.

Ці комахи ведуть переважно нічний спосіб життя. Розмах крил дорослої особини становить від 30 до 45 міліметрів, а забарвлення допомагає їм залишатися непомітними на корі дерев або серед рослинності.

Гусениці металевих совок мають досить специфічну будову тіла. Через зменшену кількість черевних ніг вони пересуваються, вигинаючи спину дугою, через що їх часто називають «полуп'яденицями».

Тіло личинки зазвичай яскраво-зеленого кольору, іноді з білими або світлими лініями вздовж спини та боків, що є ідеальним маскуванням для життя на листі.

Лялечки розвиваються всередині кокона, сплетеного з павутини, який зазвичай кріпиться до нижньої сторони листкової пластинки або ховається в сухому листі на землі.

Ці шкідники є багатоїдними та здатні вражати широкий спектр сільськогосподарських культур. Вони становлять серйозну загрозу для багатьох городніх та технічних рослин.

Серед улюблених об'єктів живлення: капуста, картопля, цукровий буряк, соя, горох та соняшник. Пошкодження значно знижують життєздатність молодих рослин та врожайність.

Дорослі особини (метелики) живляться нектаром квітів і не завдають прямої шкоди врожаю. Вся шкода походить від гусениць, які мають надзвичайно високий апетит.

Личинки спочатку виїдають епідерміс листя, створюючи невеликі віконця, а потім переходять до грубого об'їдання пластинки, часто залишаючи лише товсті жилки.

Сильне пошкодження призводить до масового знищення листкового апарату, що негативно впливає на процес фотосинтезу, спричиняє затримку розвитку та втрату якості товарної продукції.

Активний літ метеликів першого покоління починається залежно від кліматичної зони, зазвичай у період з кінця травня до середини червня, при настанні стійкого тепла.

Самки відкладають яйця по одному на нижню поверхню листя. Ембріональний розвиток у теплу погоду триває від одного до півтора тижнів до появи гусениць.

Розвиток гусениць триває від трьох до чотирьох тижнів, протягом яких вони активно поїдають зелену масу рослин, проходячи через кілька линьок.

У регіонах із теплим кліматом за сезон може розвиватися два, а інколи й три покоління шкідника, що суттєво ускладнює контроль за їхньою чисельністю.

Зимують здебільшого лялечки або гусениці молодших віків у ґрунті, під рослинними рештками або в інших захищених місцях, що забезпечує їхню витривалість.

Первинною ознакою наявності шкідника на ділянці є наявність характерних отворів у листі, краї яких виглядають поїденими або обгризеними личинками.

Щоб знайти гусениць, потрібно ретельно оглянути нижню частину листків, де вони ховаються вдень, або звернути увагу на екскременти шкідника під кущами рослин.

Присутність значної кількості гусениць супроводжується характерним «скелетуванням» листя, коли від зеленої частини залишається лише сітка жилок.

Рослини, які зазнали значного ураження, виглядають хворими, втрачають тургор і поступово в'януть через порушення фізіологічних процесів живлення.

У вечірні години над посівами можна помітити активний літ метеликів, що є сигналом для проведення моніторингу та своєчасного початку захисних заходів.

Основним агротехнічним заходом є глибока зяблева оранка, яка дозволяє знищити більшу частину лялечок, що зимують у верхньому шарі ґрунту.

Важливим елементом контролю є знищення бур'янів на полі та прилеглих територіях, оскільки вони служать додатковим джерелом живлення для гусениць.

Використання біологічних препаратів на основі бактерій (наприклад, лепідоцид або бітоксибацилін) є ефективним та безпечним способом захисту врожаю від личинок.

При значному перевищенні економічного порогу шкідливості застосовують інсектициди, переважно системної дії, з урахуванням періоду очікування до збору продукції.

Важливо чергувати використання препаратів, щоб запобігти виникненню резистентності (стійкості) у комах до діючих речовин пестицидів.