Плеокома орегонська

Плеокома орегонська (Pleocoma oregonensis) належить до родини Pleocomidae, що є частиною ряду твердокрилих (Coleoptera). Це великі комахи, які переважну частину життя проводять під землею у стадії личинки.

Дорослі жуки мають темне, майже чорне забарвлення та масивну статуру. Самці мають виражені вусики, які допомагають їм відчувати запах самок на великих відстанях.

Личинки мають вигляд великих, білих, зігнутих у формі літери С утворень, які пристосовані до життя в ґрунті та живлення жорсткими коріннями рослин.

Тривалість життєвого циклу цього виду є надзвичайно довгою і може тривати до 12 років, що ускладнює своєчасне виявлення та боротьбу з популяцією.

Цей шкідник є специфічним для західних регіонів Північної Америки, де він адаптувався до кліматичних умов орегонських та вашингтонських лісів і садів.

Шкоду завдають переважно личинки, які перегризають коріння дерев і кущів. Їхня ненажерливість призводить до значного пригнічення рослин.

Плодові культури страждають найбільше, оскільки пошкодження кореневої системи молодих саджанців часто призводить до їхньої повної загибелі в короткі терміни.

Дорослі дерева також зазнають стресу через постійне пошкодження коріння, що знижує загальний імунітет рослини до хвороб та шкідників.

Зменшення активної площі кореневої системи заважає нормальному живленню дерева, через що спостерігається передчасне опадання листя та зменшення врожаю.

У місцях скупчення шкідника спостерігається випадіння значної кількості рослин, що завдає економічних збитків власникам садів та розплідників.

Вихід дорослих жуків на поверхню зазвичай прив'язаний до осіннього сезону дощів, коли ґрунт стає достатньо вологим для їхнього пересування.

Після появи на поверхні жуки спарюються, після чого самки зариваються назад у землю для відкладання яєць у глибокі шари ґрунту.

Личинки активні протягом усього року, перебуваючи глибоко в ґрунті, де вони повільно ростуть, живлячись корінням дерев протягом багатьох сезонів.

Короткий період активності дорослих особин робить їх важкими для моніторингу, тому агрономи зазвичай фокусуються на аналізі ґрунту.

Весняний період є критичним, оскільки в цей час активність личинок зростає через початок сокоруху та активний ріст дрібних корінців рослин.

Ознакою присутності шкідника є несподіване в'янення рослин, навіть за умов достатнього поливу, що свідчить про проблему з коренями.

При обстеженні кореневої системи під час викопування хворої рослини можна виявити сліди перегризання та наявність характерних великих личинок.

Восени після дощів на ділянці можуть з'являтися отвори в ґрунті, які є вихідними каналами для дорослих жуків плеокоми.

Поганий приріст пагонів та хлороз листя, викликаний відсутністю поживних речовин через пошкоджені корені, є ще однією ознакою заселення ділянки.

Наявність великих пластинчатоусих личинок при перекопці ґрунту в міжряддях є прямим сигналом до вжиття заходів захисту.

Механічний обробіток ґрунту є найбільш дієвим способом знищення личинок, оскільки вони не здатні швидко зариватися назад після викидання на поверхню.

Використання хімічних засобів обмежене, оскільки личинки перебувають на значній глибині, де діючі речовини важко доставити в потрібній концентрації.

Слід уникати створення нових насаджень на ділянках з відомим зараженням плеокомою до повного очищення ґрунту через обробіток.

Біологічний контроль із застосуванням патогенних мікроорганізмів або нематод залишається перспективним напрямком для інтегрованих систем захисту.

• Глибока оранка ґрунту восени та навесні.
• Знищення бур'янів, що можуть служити додатковим кормом для личинок.
• Регулярний контроль стану кореневої системи молодих дерев.