Плеокома мала

Плеокома мала (Pleocoma minor) належить до родини Pleocomidae, ряду твердокрилих (Coleoptera). Дорослі жуки мають міцне овальне тіло темно-коричневого або чорного кольору, вкрите дрібними волосками.

Статевий диморфізм виражений дуже чітко: самці здатні до активного польоту, тоді як самиці ведуть виключно підземний спосіб життя, рідко з'являючись на поверхні ґрунту.

Личинки є типовими мешканцями ґрунту, що за формою нагадують личинок хруща. Вони мають С-подібне тіло білого кольору з добре розвиненою головою та трьома парами ніг.

Життєвий цикл цієї комахи надзвичайно тривалий і може тривати від десяти до дванадцяти років, що робить моніторинг та контроль за ними складним завданням для агрономів.

Вони обирають переважно вологі ґрунти лісових масивів та прилеглих до них територій, де забезпечуються оптимальні умови для розвитку підземних стадій.

Найбільшої шкоди завдають личинки, які живуть у ґрунті та активно поїдають коріння деревних та чагарникових культур, що призводить до їхнього поступового в’янення.

Молоді саджанці в садах є найбільш вразливими, оскільки пошкодження кореневої системи на ранніх етапах розвитку неминуче призводить до загибелі цілої рослини.

Дорослі жуки майже не харчуються, тому вони не завдають прямої шкоди врожаю, на відміну від личинок, що постійно знаходяться в кореневій зоні протягом багатьох років.

В умовах інтенсивного вирощування садово-паркових культур діяльність личинок призводить до втрати стійкості рослин, через що дерева можуть гинути при несприятливих погодних умовах.

Пошкоджені коріння стають воротами для проникнення патогенних грибів та бактерій, що значно погіршує загальний фітосанітарний стан насаджень.

Активність дорослих особин, особливо самців, зазвичай спостерігається в осінній період, часто відразу після перших рясних опадів, коли ґрунт стає достатньо вологим.

Личинки ведуть прихований спосіб життя, переміщуючись у ґрунті на глибину залежно від вологості та температури. Взимку вони опускаються нижче, щоб уникнути промерзання.

Навесні, як тільки температура ґрунту стабілізується, личинки знову піднімаються до поверхні, де починають активно живитися корінням рослин у верхньому горизонті.

Період найбільшої шкодочинності збігається з фазою активної вегетації культур, коли рослина вимагає максимальної кількості поживних речовин з коріння.

Тривалість розвитку личинок робить їхню популяцію дуже стійкою до сезонних коливань, оскільки більша частина життєвого циклу проходить захищеною у ґрунтовому середовищі.

Основним сигналом про заселення ділянки шкідником є раптове в'янення рослин, яке не супроводжується видимими ураженнями листків або пагонів шкідниками надземної частини.

При перекопуванні ґрунту навколо хворої рослини виявляються личинки С-подібної форми, які часто знаходяться безпосередньо всередині кореневих залишків або поруч із ними.

У періоди масового льоту самців можна помітити сліди їхньої появи на поверхні у вигляді невеликих отворів у ґрунті, з яких вони виходять для пошуку самиць.

Рослини, уражені личинками, легко висмикуються з ґрунту через повне знищення кореневої системи, що є надійним діагностичним методом при обстеженні саду.

Зниження приросту пагонів та передчасне пожовтіння листя у дорослих дерев часто вказує на затяжний процес пошкодження коренів шкідниками цього виду.

Ефективною мірою боротьби є систематична обробка ґрунту, що включає оранку або перекопування, що дозволяє механічно знищити частину личинок та вивести їх на поверхню.

Використання біологічних препаратів на основі нематод або грибів допомагає знизити чисельність популяції, не порушуючи при цьому екологічний баланс ґрунтового мікробіоценозу.

Хімічний захист передбачає використання ґрунтових інсектицидів, які вносяться безпосередньо в прикореневу зону, проте цей спосіб потребує обережності.

Агротехнічні методи повинні бути спрямовані на створення умов, що сприяють швидкому відновленню кореневої системи, включаючи належний полив та збалансоване підживлення.

• Вчасний моніторинг стану ґрунту та кореневої системи саджанців.
• Знищення сильно уражених рослин із ретельним видаленням личинок із ями.
• Сприяння розмноженню природних ворогів, зокрема птахів та ентомофагів.