Африканський польовий цвіркун

Африканський польовий цвіркун (Platygryllus viator) належить до ряду прямокрилих та родини цвіркунів. Це комаха з темним, щільним тілом, яка має виражені стрибальні ноги, що дозволяють їй швидко пересуватися на значні відстані.

Голова комахи масивна, оснащена потужним ротовим апаратом гризучого типу, який дозволяє легко перегризати стебла молодих сільськогосподарських культур.

Органи чуття, зокрема довгі вусики, дозволяють цвіркуну активно шукати їжу в нічний час. Комахи ведуть прихований спосіб життя, часто ховаючись у глибоких норах.

Розмноження відбувається шляхом відкладання яєць у ґрунт. Самки використовують довгий яйцеклад, щоб заглибити кладку в безпечне середовище, де яйця розвиваються до виходу личинок.

Личинки за своєю морфологією схожі на імаго, проте менші за розміром і не мають крил, що формуються лише після останнього линяння в дорослому віці.

Цей вид шкідників є поліфагом, що пошкоджує багато сільськогосподарських культур. Найбільшої шкоди завдається на етапі появи сходів, коли рослини мають ніжні тканини.

Серед основних культур, що піддаються нападу, є кукурудза, просо, сорго та пшениця. Цвіркуни перегризають стебло біля самої поверхні ґрунту, внаслідок чого рослина гине.

Крім стебел, шкідники можуть пошкоджувати насіння в ґрунті або виїдати тканини молодих листків, що значно сповільнює розвиток посівів та призводить до розрідженості рядків.

Активне харчування цвіркунів у нічні години дозволяє їм знищувати значну площу посівів за короткий проміжок часу, що критично для врожаю.

Особливо велика шкода спостерігається в посушливі роки, коли природної рослинності стає менше, і комахи масово переходять на культурні посіви в пошуках соковитого корму.

Життєвий цикл африканського польового цвіркуна тісно пов'язаний з температурним режимом та рівнем вологості в ґрунті, що визначає періоди його масової появи.

Активність дорослих комах зазвичай припадає на початок вегетаційного сезону, коли відбуваються основні посівні роботи та з'являються перші сходи культур.

Розмноження відбувається протягом теплого періоду, при цьому кількість поколінь залежить від тривалості сприятливих погодних умов у конкретному регіоні вирощування.

Вдень цвіркуни перебувають у своїх норах, уникаючи високих температур, а з настанням сутінків виходять на поверхню для активного живлення та розмноження.

Найбільший ризик для посівів спостерігається саме в період, коли середня добова температура повітря стабілізується на високих відмітках, сприяючи швидкому розвитку популяції.

Візуальним доказом присутності цвіркуна є наявність характерних отворів у ґрунті, що ведуть до підземних сховищ, де переховуються комахи протягом дня.

На полях часто можна помітити ділянки, де сходи були раптово зрізані, причому краї пошкоджених стебел виглядають досить рівно, ніби підрізані ножицями.

Присутність шкідників можна легко виявити за їхнім специфічним стрекотанням у вечірній час, яке стає особливо інтенсивним при великій чисельності популяції на полі.

Скупчення залишків їжі та екскрементів біля входів у нірки також є непрямим, проте надійним показником того, що на ділянці оселилася колонія комах.

Застосування світлових пасток вночі є дієвим способом визначення щільності популяції, що дозволяє агрономам вчасно реагувати на загрозу.

Система захисту посівів від цвіркуна має базуватися на поєднанні механічних способів обробки ґрунту та застосуванні сучасних хімічних засобів боротьби.

• Глибока зяблева оранка для знищення місць зимівлі та руйнування ходів у ґрунті.
• Регулярне знищення бур'янів на краях полів, які слугують резерваторами для шкідників.
• Використання протруйників насіння системної дії для забезпечення початкового захисту проростків.
• Розкладання інсектицидних приманок у вечірній час, що ефективно знищує імаго та личинок старших віків.
• Обприскування посівів інсектицидами контактної дії при виявленні високого рівня чисельності шкідника на полі.

Заходи захисту повинні впроваджуватися превентивно, оскільки після масового пошкодження посівів відновлення густоти стояння рослин є практично неможливим.