Піппла

Рід Pimpla належить до родини іхневмонід (Ichneumonidae) ряду перетинчастокрилих. Ці комахи відомі як ендопаразитичні наїзники, що мають струнке тіло та довгий яйцеклад.

Зовні вони нагадують дрібних ос, мають чорне або комбіноване забарвлення. Крила у цих комах прозорі, з характерним візерунком жилок, що допомагає в науковій ідентифікації.

Для точного визначення виду потрібні спеціальні мікроскопічні дослідження, проте в агрономічній практиці важливо розуміти загальну роль наїзників у екосистемі.

Тіло комах має гнучке черевце, що дозволяє наїзникам ефективно маневрувати під час пошуку сховищ личинок шкідників у тріщинах кори чи стеблах.

Довжина тіла дорослих особин коливається від кількох міліметрів до понад сантиметра, залежно від виду та умов розвитку в конкретному регіоні.

Діяльність піппли є складною, оскільки вони є паразитоїдами, що атакують як шкідників, так і інших корисних комах. Вони паразитують переважно на гусеницях та лялечках метеликів.

Наїзник відкладає яйця безпосередньо в тіло господаря або в місце його скупчення. Личинка, що вилуплюється, живиться внутрішніми тканинами жертви, поступово вбиваючи її.

Це суттєво зменшує популяцію таких шкідників, як яблунева плодожерка, совки та листовійки, які завдають великої шкоди плодовим деревам та польовим культурам.

Проте, при надмірній кількості наїзників вони можуть знищувати інших корисних паразитів, що робить їхній вплив на врожай неоднозначним з точки зору біологічного захисту.

Найбільшої шкоди шкідникам (і користі господарству) вони завдають у посівах технічних культур та в садах, де розвивається велика кількість лускокрилих.

Сезонна активність піппли розпочинається навесні, коли температура повітря стабільно тримається вище позначки +15 градусів за Цельсієм.

Протягом літніх місяців спостерігається найбільша активність дорослих комах, які займаються пошуком партнерів та об’єктів для відкладання яєць.

Цикл розвитку залежить від кліматичних умов; за сприятливого літа може відбуватися розвиток кількох поколінь наїзників.

Восени активність поступово згасає, і комахи готуються до зимівлі у стадії лялечки або дорослої особини в захищених укриттях.

Рання весняна оранка та обприскування пестицидами можуть негативно вплинути на популяцію, що перебуває у стані спокою в ґрунті або рослинних рештках.

Візуальними ознаками роботи наїзників є наявність дрібних отворів на лялечках або всередині уражених стебел, що залишилися після виходу паразита.

Уражені гусениці втрачають активність і поступово гинуть, часто змінюючи свій звичний колір або форму, що є сигналом для спостережливого агронома.

Часто спостерігається зниження чисельності шкідників у зонах, де популяція піппли є високою, навіть без використання хімічних засобів захисту.

При розтині коконів або лялечок шкідників можна виявити личинку наїзника, що є прямим доказом успішної роботи ентомофага на ділянці.

Також ознакою є присутність великої кількості дорослих наїзників на квітучих бур’янах, які слугують їм додатковим джерелом живлення.

Боротьба з наїзниками не проводиться, оскільки вони відносяться до корисних комах-ентомофагів, що регулюють чисельність шкідників.

• Збереження квітучих рослин вздовж меж поля для приваблення наїзників.
• Використання вибіркових інсектицидів замість препаратів суцільної дії.
• Мінімізація механічного обробітку ґрунту восени та навесні.
• Моніторинг чисельності за допомогою жовтих клейових пасток.
• Залишення смуг незайманої рослинності для зимівлі корисної ентомофауни.