Заразихова мінуюча муха

Заразихова мінуюча муха (лат. Phytomyza orobanchia) належить до родини мінуючих мушок (Agromyzidae). Це невелика комаха, розмір якої становить близько 2–3 мм, а колір тіла — сірувато-чорний.

Це спеціалізований вид, який розвивається виключно на рослинах роду Orobanche. Його життя нерозривно пов'язане з вовчком, який паразитує на культурних рослинах.

Личинки мухи мають видовжену форму і ведуть прихований спосіб життя, розвиваючись всередині тканин квітоносів та стебел паразита, що захищає їх від багатьох зовнішніх факторів.

Лялечки комахи мають бочкоподібну форму, коричневе забарвлення і зазвичай знаходяться всередині пошкоджених стебел вовчка перед виходом імаго.

Зимує цей шкідник переважно у стадії лялечки в залишках рослин або у верхньому шарі ґрунту, що забезпечує високу виживаність виду.

Цей організм відіграє роль природного контролера популяції вовчка соняшникового — небезпечного паразита, що значно знижує врожайність соняшнику.

Оскільки муха харчується тканинами вовчка, вона не завдає шкоди культурній рослині, а навпаки, сприяє зниженню негативного впливу паразита на соняшник.

Личинки прогризають ходи всередині стебла вовчка, руйнуючи провідні пучки, що зупиняє розвиток квітоносів та утворення насіння паразита.

Масове поширення цього виду може значно зменшити кількість насіння вовчка, яке потрапляє в ґрунт, обмежуючи його поширення на наступні роки.

Економічне значення мухи полягає у зменшенні банків насіння паразита в ґрунті без застосування дорогих хімічних засобів захисту рослин.

Літ імаго мухи починається синхронно з початком появи квітоносів вовчка на полі, що зазвичай припадає на фазу цвітіння соняшнику.

Протягом вегетаційного сезону розвивається кілька поколінь шкідника, залежно від температурного режиму та вологості навколишнього середовища.

Сприятливі умови для розмноження складаються влітку, коли спостерігається інтенсивне зростання квітоносів вовчка, які забезпечують личинок їжею.

Імаго ведуть активний спосіб життя, живлячись нектаром різних квітучих рослин, після чого самки починають відкладати яйця в тканини вовчка.

З настанням осені розвиток уповільнюється, і комаха переходить у фазу спокою для успішної перезимівлі до весни.

Виявити присутність мухи можна за зовнішніми пошкодженнями стебел вовчка, які стають в'ялими та набувають ознак деформації.

Характерною ознакою є наявність дрібних отворів на поверхні стебла, через які личинки проникають всередину або через які виходять дорослі особини.

Якщо розрізати стебло ураженого вовчка, всередині можна помітити личинок або сліди їхньої діяльності у вигляді виїдених порожнин.

• В'янення та потемніння верхівок вовчка.
• Наявність ходів всередині тканин квітоноса.
• Деформація та скручування стебла паразита.
• Повна відсутність насіння всередині коробочок.

У місцях масового скупчення вовчка можна спостерігати імаго мух, які сидять на квітах або стеблах паразита у сонячну погоду.

Найважливішою мірою є збереження природної популяції мухи, оскільки це безкоштовний та екологічно безпечний спосіб боротьби з вовчком.

Рекомендується обмежити використання інсектицидів широкого спектра дії на полях із соняшником, де спостерігається інтенсивний розвиток цієї корисної комахи.

Агротехнічний контроль повинен бути спрямований на створення умов, за яких цикл розвитку мухи максимально збігається з фазами росту паразита.

У деяких аграрних регіонах практикується метод біологічного випуску вирощених лабораторно особин мухи у місця епіфітотій вовчка.

Також важливо забезпечити мінімальне переорювання полів після збору врожаю, щоб дозволити лялечкам мухи успішно перезимувати у ґрунті.