Філогнатус виїмчастий

Філогнатус виїмчастий (Phyllognathus excavatus) — це жук із родини пластинчастовусих, що належить до підродини дупляків. Доросла особина має масивне, опукле тіло довжиною від 20 до 30 мм.

Самці цього виду вирізняються наявністю характерної виїмки на передньоспинці та невеликого рогу на голові, що дозволяє легко ідентифікувати цей вид у польових умовах.

Личинки філогнатуса мають типову для пластинчастовусих форму: вони дебелі, С-подібно зігнуті, білого кольору з міцною коричневою головною капсулою та трьома парами грудних ніг.

Ці комахи віддають перевагу ділянкам із багатим вмістом органічних решток, де личинки можуть вільно розвиватися в ґрунтовому шарі, не піддаючись впливу зовнішнього середовища.

Імаго ведуть переважно нічний спосіб життя та часто стають об'єктами вивчення ентомологів через свою фоточутливість до штучного світла в темний період доби.

Шкоду завдають переважно личинки, які живуть у ґрунті та живляться підземними органами багатьох сільськогосподарських культур. Вони здатні повністю зруйнувати кореневу систему молодих рослин.

Серед культур, що найбільше страждають від цього шкідника, варто виділити коренеплідні овочі (моркву, картоплю), а також молоді сіянці плодово-ягідних культур у розплідниках.

У процесі живлення личинки прогризають глибокі борозни або порожнини в коренях, що призводить до порушення водного та мінерального живлення культури.

Сильне пошкодження кореневої системи неминуче призводить до в'янення надземної частини рослини, пожовтіння листя та швидкої загибелі всього примірника.

Вторинні інфекції, що проникають у пошкоджені личинками тканини, часто стають причиною гниття коренів, що ускладнює діагностику першопричини загибелі рослин.

Вихід жуків на поверхню для розмноження зазвичай спостерігається з кінця весни, коли ґрунт добре прогрівається, і триває протягом літа.

Після спарювання самки відкладають яйця у вологі, багаті органікою місця — компостні купи, гній або добре удобрені ґрунти, які слугують початковим кормом для молодих личинок.

Повний цикл розвитку комахи може тривати кілька років, залежно від температурного режиму та вологості ґрунту в конкретному регіоні.

Личинки залишаються активними в ґрунті протягом майже всього вегетаційного періоду, завдаючи постійної шкоди культурним рослинам, що перебувають у фазі інтенсивного росту.

Зимування шкідника відбувається переважно на стадії імаго або личинок старших віків у глибоких шарах ґрунту, що забезпечує їм виживання в зимовий період.

Найпершою ознакою наявності личинок у ґрунті є несподіване в'янення рослин, які ще вчора виглядали здоровими, але при цьому не мають ознак хвороб на стеблах чи листках.

При висмикуванні пошкодженої рослини можна побачити відсутність головного або мичкуватого коріння, яке ніби обгризене невідомим шкідником.

Розпушування ґрунту навколо уражених кущів дозволяє виявити С-подібних личинок, які часто знаходяться на глибині 10–20 см у прикореневій зоні.

Масова поява жуків біля ліхтарів чи інших джерел світла вночі вказує на початок сезону розмноження, що є сигналом для посиленого спостереження за станом посівів.

Утворення вогнищ загибелі рослин на полі зазвичай свідчить про високу концентрацію личинок у цій частині ділянки, що вимагає негайного втручання.

Ефективним агротехнічним заходом є глибока зяблева оранка, яка вивертає личинок на поверхню, де вони стають здобиччю птахів та гинуть від сонячних променів.

Важливо уникати внесення свіжого гною під культури, оскільки він є ідеальним місцем для відкладання яєць самицями філогнатуса.

Застосування біологічних препаратів, що містять спори грибів Beauveria або Metarhizium, дозволяє значно знизити чисельність популяції личинок у ґрунті.

Дотримання сівозміни з чергуванням культур, які менш привабливі для відкладання яєць, допомагає запобігти накопиченню шкідника на конкретній ділянці.

Використання інсектицидних препаратів ґрунтового внесення при висаджуванні розсади або посіві насіння є крайнім, але дієвим заходом захисту в умовах високої загрози.